Український національно-визвольний рух досі перебуває під тягарем стереотипів створених роками радянської, а потім і російської імперської пропаганди. Тому сьогодні у рубриці "Нескорені Вінничани" Vlasno.info повідає історію про літинських отаманів Орла-Гальчевського та Шепеля. Обидва чоловіки вчителювали у школах та мали незакінчену юридичну освіту.

Одним поширених в суспільстві міфів є образ українського повстанського отамана часів Радянсько-української війни, як "різуна", волоцюги, напівграмотного селянина-грабіжника.

Одним поширених міфів є образ повстанського отамана як напівграмотного селянина, фото: wolodymyrss.livejournal.com

До створення подібного антуражу за доби СРСР долучилася ціла пропагандистська машина, яка штампувала однобокі книжки та фільми. Яскравим прикладом є кінострічка "Весілля в Малинівці", дія якого умовно перенесена на Південь України. Однак, село Малинівка Літинського району, яке раніше носило назву Гута-Літинська, досі пам'ятає про часи повстанських отаманів.

Хлопець до Першої світової війни встигає зокрема закінчити двокласову вчительську школу у Майдані Треповому, яке зараз називається Кам'янкою. А з 1918 року Гальчевського призначають завідувачем школи у іншому селі Літинського району Бруслинові.

Яків Гальчевський, фото: coollib.com

Будівля школи, де навчався майбутній отаман Орел, фото Влада Боднара

Молодий чоловік досить швидко робить кар'єру в лавах російської армії. Від рядового 2-ї запасної гарматної бригади у 1914 році до командира пішого 22-го батальйону, розквартированого у Вінниці вже наступного року. Далі він йде знов до школи, але цього разу прапорщиків у Житомирі, звідки виходить молодшим унтер-офіцером. За зразкову поведінку Гальчевського підвищують до прапорщика, а 1917 року він стає штабс-капітаном. Користуючись авторитетом у молодшого і старшого військового складу, він проводить українізацію частин російської армії.

Проте молодий офіцер не полишає навчання. За наказом Петлюри у 1918 році його зараховують вільним слухачем до Державного українського університету в Кам'янці-Подільському. Але це не заважає Гальчевському готувати повстання проти влади Гетьмана Павла Скоропадського.

Вже на початку 1919 року у Вінниці він стає підполковником у 61-му Гайсинському полку Армії УНР. Серед його підлеглих яскраво виділяється його земляк, ад'ютант, в майбутньому полковник, ветеран Першої світової Яків Шепель.

Яків Шепель, фото: Вікіпедія

З приходом на Вінниччину більшовиків українські військові частини потребували термінового переформатування яке й розпочало робити командування. Таким чином у лавах "петлюрівців" опиняється і молодий повстанський отаман Шепель, який створив свій перший партизанський загін на Літинщині ще у 1917 році.

Він виділявся тим, що був надзвичайно молодшим за інших командувачів, але це не завадило Симону Петлюрі заявити:

— Якби у мене було чотири таких отамани як Шепель, то я би давно був у Києві.

А починав він так само як і Гальчевський з мобілізації до лав російської армії та Оренбурзької школи прапорщиків. На цей час Шепель вже закінчив гімназію та вступив на юридичний факультет Одеського університету, звідки вирушив добровольцем на німецький фронт. Після поранення він відправляється до Літина, де викладає в гімназії історію й французьку та слов'янські мови.

— Українські отамани, які в минулому були солдатами російської армії, нерідко не дуже знали власне української мови. Що проте не заважало їм щиро вболівати та віддавати життя за українську незалежність. Але до цього числа не входили Гальчевський та Шепель — справжні сини нашого народу, освічені й культурні люди, як і велика кількість нашого воїнства, — розповідає історик та автор книги "Отаман Яків Шепель" Олександр Дмитрук.

Українські військові слухають кобзаря, фото: ukurier.gov.ua

Після того, як шляхи отаманів почали розходитися, Шепель встиг тричі захопити Вінницю, змучене більшовицьким терором населення якої вітало його повстанців. Проте йому не судилося евакуюватися — він був вбитий у 1921 році при переході річки Збруч.

На відміну від земляка Яків Гальчевський встиг послужити у польській армії, а також повчителювати під час Другої світової війни на Холмщині, де його і було замордовано загоном Армії Крайової у 1943 році.

Нагадаємо, що "Медіа-центр "ВЛАСНО" до Дня Українського козацтва та Дня захисника України започатковує проект під назвою "Нескорені Вінничани". Він розкриватиме героїчні сторінки української історії, які є або не надто відомі або недостатньо популярні.

Раніше ми повідомляли про те, що предки вінничан брали штурмом Константинополь.

Головне фото: stiah.in.ua