Сьогодні вінничани слухали першу лекцію "Взаємодія громадськості та правоохоронних органів". Слухачам розповідали, як поводитись із працівниками патрульно-постової служби. Її організатор, керівник громадської організації "Лютич", Сергій Сидорук пояснює, що це — вимога часу.

— Ми спочатку проводили невеликі зустрічі у себе в організації, — розповідає. — А тепер вирішили зробити на загал. Люди, особливо молодь, мають знати свої права.

За словами Сергія, цих знань бракує і звичайним громадянам, і самим працівникам патрульно-постової служби.

— Правоохоронці дуже часто не знають свого статуту. І коли починаєш їм розповідати щось, посилаючись на нього, роблять великі очі. Ніби вперше чують про це.

Так, за словами Сергія, найбільше правоохоронці порушують статут при спілкуванні із людьми.
— Їм заборонено проявляти зверхність у своєму тоні, повчання, критику. Навпаки — мають звертатися до вас на "Ви" і бути стриманими. Навіть якщо людина, яку зупинили, сама веде себе грубо, правоохоронець має дати їй час заспокоїтись, а потім — говорити з нею. Ні в якому разі не може теж переходити на підвищений тон.

Також громадяни мають право записати або знімати на камеру чи телефон номер жетона і посвідчення патрульного. Не можна цього робити лише, якщо правоохоронець уже не на роботі. Але тоді він і не має права нікого затримувати.

— На запитання, для чого вам потрібен номер його жетону, можете так і сказати: "хочу записати, бо якщо ваші дії будуть неправомірними, то я подам на вас до суду". Як правило, після цього правоохоронці ведуть себе більш люб'язно. І не дати можливості записати, він немає права. Патрульний може не дати вам свого посвідчення у руки. Але у своїх руках має тримати доти, доки ви не запишете.

Патрульні не мають права зупиняти перехожих просто для того, щоб перевірити документи. Це протизаконно. Насправді є лише чотири пункти, згідно яких патрульний може когось зупинити. Якщо є орієнтування на людину. Якщо людину затримали на місці вчинення злочину. Якщо на людину вказав потерпілий. І якщо присутні поверхневі ознаки злочину — порвана чи брудна одежа, кров.

— Одного разу ми із друзями поверталися ввечері із тренування. Йшли із великими спортивними сумками. До нас підійшли правоохоронці і попросили їх показати. Пояснили, що шукають жіночу сумочку, яку вкрали нещодавно. Ми розстібнули свої сумки. Там, звісно, нічого не було, і вони поїхали далі. Але це був момент взаємодії. Це нормально. На жаль, у переважній більшості випадків усе далеко не так гарно.

Організатори також планують проводити подібні лекції у навчальних закладах міста.

Фото Тамари Тисячної