Уже три роки поспіль в селі Стіна Томашпільського району Вінницької області діє екоцентр "Стіна", де активна молодь навчається розвивати свою громаду та популяризувати зелений туризм. Понад тиждень учасники екоцентру вдосконалюють свої знання з мови, діляться досвідом та намагаються пізнати життя у польовій природі. Кореспондентка Vlasno.іnfo поспілкувалася з активною молоддю і дізналася, чому такий проект є для них цікавим.

На території села Стіна є сільський будиночок, в якому розмістили кімнату для молоді та склад для їжі. Також на території є літні душові та туалети, міні-кухня, які зробили учасники проекту. Недалеко від самого будинку учасники розміщують свої намети, де сплять.

Завдяки проекту "Terra Incognita" іноземці завітали до екоцентру. Більшість з них проживає у селі, а тому до сільських умов життя звикли. Зараз в таборі близько 30 людей, з них 5 литовці і хорватів, 7 болгар, всі інші українці. Як зазначають організатори, до них час від часу приїжджають гості із Франції та Німеччини. Українці без проблем знаходять спільну мову із європейцями. А після табору вони продовжують спілкуватися та ділитися своїми досягненнями.

– Зараз ми позиціонуємо розвиток туризму через стимулювання лідерства та активної життєвої позиції серед місцевої молоді, розвиток підприємницької діяльності на селі. У нас немає великих коштів, щоб будувати великі садиби, але до цього ми рухаємося. Такий проект діє за підтримки "Ерасмус +", Європейської Комісії та за участі чотирьох організацій із України (ЦР Пангея Ультіма), Болгарії (Active Bulgarian Society), Хорватії (Eko-Centar Latinovac) та Литви (Innovator's Valley), – розповідає голова ГО "Центр розвитку Пангея Ультіма" Ярослав Геращенко.

Учасники екоцентру створили проект, який має назву "Імідж Мейкен": встановлення лавки та рамки, через яку можна споглядати краєвиди України. Таку ідею втілили у 9-ти громадах України та у Литві. Його мета – розвинути туристичні маршрути, які складаються з живих картин.

– Це один із елементів роботи з молоддю. Завжди складно шукати фінансування на розвиток таких проектів, але коли ти працюєш не перший рік у певній громаді, тобі легше, тому що люди тебе знають і хочуть допомогти. Основну ціль виконуємо: надихаємо місцеву молодь, щоб вони розвивали села та міста, – каже пан Ярослав.

Не завжди усі учасники екоцентру продовжують втілювати в життя свої ідеї. Пан Ярослав пригадує, що дорога у селі Стіна була поганою, такою і залишилася. Немає децентралізації, відбулося розформування школи та багато іншого.

На території екоцентру учасники самостійно готують собі їжу, але не без допомоги. Шеф-кухар Людмила Янова дає настанови, визначає, що готуватимуть сьогодні та бере на себе відповідальність за основні страви. Щодня на чергування у кухні заступає 4 людини, які їй допомагають. Пані Людмила розповіла, що у таборі проживають вегани, яким доводиться готувати окремо. Тому вона спершу готує їм, а тоді вже м'ясоїдам.

Кухарка Людмила Янова у спортивному туризмі 50 років. Вона знає 4 мови: польську, болгарську, англійську та російську. А тому може без проблем знайти спільну мову з іноземцями:

– Нещодавно у нас пішов дощ, у одного іноземця намокли у наметі вночі усі речі, тому я йому дозволила переночувати у моєму наметі. Для нього це чудовий досвід, тому що він ніколи не жив у наметах. Тут діти отримують знання та навички, як виживати у дикій природі.

На території екоцентру зібралися діти із села Стіна, вони із задоволенням розповідають про історію села, показують красиві та цікаві місцини, знайомлять із людьми. За словами місцевої жительки, в селі проживає близько 500 осіб, молодь виїжає в пошуках кращого життя, село занепадає, люди виживають лише завдяки тому, що тримають корови. Але селяни вірять, що Стіну можна відродити.

– Долучилася до цього проекту, тому що мрію пов'язати своє життя з міжнародним туризмом. Хочу, щоб моє село розвивалося, тому що має багато корисних ресурсів та надзвичайну природу. Я хочу розвинути село, в якому проживаю разом із активними людьми. Як тільки було створено екоцентр, селяни з підозрою ставилися до нього, а вже зараз долучаються та готові завжди допомогти, – розповідає 11-класниця Анастасія Суботіна. 

Литовець Едмундус є куратором та учасником проекту, йому подобається брати участь у подібних заходах:

– Це, дійсно, справжня сільська місцевість, у нашому селі не так. У кожному селищі є асфальт, швидкий інтернет, зв'язок. У нас говорять не екотуризм, а сільський туризм.

Іван – мешканець маленького села, яке знаходиться у Хорватії. Каже, що схожий екоцентр є й у них, він в ньому працює уже 25 років:

– Ми у Литві показуємо молоді, що в селі можна реалізовувати себе, що там життя може бути вдячне. Завдяки таким проектам я навчився бути самодостатнім, готувати самостійно їжу, щось будувати, співіснувати з іншими людьми. Вже кілька днів я тут роблю глиняну піч для приготування їжі, яку використовують в багатьох країнах Європи. В Україні мені подобається, тому що тут я відчуваю більше свободи, а от у Хорватії все чітко за планом: де дорога – там село, а тут будинки розташовані будь-де. Я вдруге в Україні, вперше був у Києві, але мені не сподобалося, тому що люблю маленькі міста. Я очікував кращих доріг.

Для литовця було дивним бачити, що селяни можуть тримати в себе вдома худобу та випасати їх на полях. У їх країні давно немає індивідуального фермерства.

Студентка з ДонНУ ім В. Стуса Алла Юхимчук вперше дізналася про такий проект. Долучилася до нього, тому що хоче знати як організовують такі табори:

– Тут я можу підвищити свій рівень англійської мови, навчитися жити в польових умовах, готувати їжу на вогні. Я можу побачити, як живуть села в Україні. Це великий досвід для мене. Тут весело та цікаво.

Щовечора кожен учасник табору може розповісти про свою країну, її культуру, традиції, проблеми, досвід.

Читайте також: У вінницький зоопарк привезуть мініатюрних кіз з-за кордону.

Хочете отримувати головні новини у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

Фото: Наталя Притуляк