Усіх журналістів запропонували внести у єдиний реєстр

Вінницькі журналісти сьогодні зібралися на круглому столі щодо соціального захисту медійників — обговорювали постанову, яку подали на розгляд Кабміну про виплату одноразової грошової допомоги у разі смерті чи поранення журналіста. Знайшли чимало підводних каменів у документі. На заході побувала і кореспондент Vlasno.info.

Пропонуємо вам основні тези спікерів круглого столу.

Антоніна Мніх, медіа-експерт, журналіст "Укрінформу":

– Питання безпеки журналістів особливо гостро постало під час подій на Донбасі, але і на мирних територіях медійникам теж непереливки. Згідно із даними Інституту масової інформації, протягом останніх півроку зафіксовано 23 випадки нападу на журналістів. Липень позначився смертю Павла Шеремета. Суперечність постанови у тім, що журналістові ще треба добре постаратися, аби довести, що він постраждав під час виконання професійних обов'язків.

Тетяна Редько, голова комісії Вінницької облради з питань свободи слова, інформаційного простору та реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації, заступник головного редактора газети "33 канал":

– У постанові не конкретизоване поняття "виконання службових обов'язків", адже кожне редакційне завдання журналіста має бути засвідчене відділом кадрів. У країні довгий час не було міцного та згуртованого журналістського братства, а замахи на медійників, вбивство Павла Шеремета траплялися від того, що досі не покарані вбивці Георгія Гонгадзе. Добре, що нарешті звернули увагу на безпеку журналістів: нам треба зараз бути як ніколи зубатими, злими, безкомпромісними, сторожовими псами демократії, коли справа стосується наших колег.

Жанна Грушко, юрист:

– Має бути чіткий юридичний механізм щодо виплати одноразової матеріальної допомоги постраждалому журналістові чи його родині — щоб чітко знати, хто претендує на допомогу. Також потребує врегулювання факт підтвердження виконання журналістом професійних обов'язків.

Наталія Журбенко, Голова правління ГО "Фундація журналістів із інвалідністю та порушеннями функцій опорно-рухового апарату "Спіноза":

– Павло Шеремет, скажімо, їхав на роботу вранці — це при виконанні профобов'язків чи ні? А якщо журналіст зареєстрований, як фізична особа-підприємець, то він і поготів працює 24 години на добу. Виходить така юридична казуїстика, що ми керуємося законами 90-х років, які не врахували еволюцію, сучасність та прогрес.

Олексій Мусіровський, медіа-юрист:

– Чому не ліцензувати роботу журналіста, адже є механізм, який забезпечить прозорість роботи між редакціями та журналістами-фрілансерами. Варто ініціювати створення державного реєстру акредитованих журналістів. Спеціальна комісія перевіряла би журналістів на знання Законів України, які стосуються соціального захисту медійників. У цьому ж реєстрі можна фіксувати усі редакційні завдання, автобіографію журналіста, його статті тощо. Такий журналіст зможе писати та отримувати ґранти, маючи пряме відношення до ґрантодавця, а не через редакцію чи громадську організацію.

Усі пропозиції, які звучали на круглому столі у Вінниці, пообіцяли структурувати та донести до авторів постанови, аби у документ внесли остаточні правки перед тим, як за неї голосуватимуть.

Головне фото: order-site.net, фото Людмили Кліщук