На початку 1990-х років політики наввипередки розповідали про неймовірне національне багатство України. Мовляв, у нас щедрі надра, великі ліси, неосяжні озера та річки, багатющі чорноземи. "Проголосуйте за незалежність, і тоді будете жити в найзаможнішій країні Європі" – йшлося в тодішніх агітках. Українці проголосували, але краще жити чомусь не стали. А вся справа в тому, що це національне багатство досі необліковане. І тільки тоді, коли ми все правильне оформимо, зможемо контролювати його розподіл. Про це Vlasno.info розповіла правозахисник Рима Білоцерківська.

– Все національне багатство належить народу України. А це земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси. Територіальним громадам належить рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів та інші кошти. За Конституцією 1996 року, власниками національного багатства стали всі громадяни України. Але тоді зробили велику помилку — не провели його облік, – розповідає Рима Білоцерківська. – Коли почали шукати, де воно обліковане, ніде не знайшли. В органах місцевого самоврядування — немає, у Фонді комунального майна — немає, у Фонді державного майна — немає.

– А чому так важливо провести облік національного багатства?

– Тоді ми зможемо його контролювати, а також перевіряти ефективність органів місцевого самоврядування. Кожен європеєць може одним кліком відкрити сайт територіальної громади і подивитись, чим він володіє сьогодні. У нас такого немає. Ми не знаємо, чим володіємо, і не можемо відслідковувати, як наше національне багатство примножують ті, кого ми обираємо у владу. Інакше на наступних виборах могли б точно визначитись — примножили — залишайтесь, ні — до побачення.

– Як можна облікувати національне багатство?

– Треба упорядкувати реєстри власників. Кожен громадянин України з народження є власником національного багатства. Але визначення "власники" у нас "поховали" під безособовим "фізичні особи".

– Що дає реєстр власників громадянам?

– Як мінімум, поновлює нас у правах на національне багатство. Замість цього у нас ввели реєстр виборців. Проте, він закритий у злочинний спосіб, і туди можна заховати все що завгодно. Тому й з'являються 30 % мертвих душ. Всі реєстри повинні бути відкритими, доступними, публічними — так у всьому світі. У нас стаття 143 Конституції передбачає, що територіальні громади мають право безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляти своїм майном. В селах й зараз все вирішують на сході села. 9 кантонів Швейцарії досі так голосують. Стоять на площі і голосують. 

– Які ще права має територіальна громада?

– Може встановлювати власні органи: міліцію, прокуратуру, суд, податкову, органи місцевого самоврядування, всі реєстри. Це наші власні внутрішні органи. Це дає перший інструмент громадянського суспільства. Якщо я, громадянин, звертаюсь до міліції, а міліція не працює, то є ще один інструмент впливу — Статут.

– Хто має складати цей Статут?

– Територіальна громада. Ми у Верховну Раду звертаємось, щоб прийняли то закон про люстрацію, то ще якійсь закони. А через статут це елементарно вирішується. В Німеччині, наприклад, якщо люди написали заяву на голову тергромади, то він відзивається, відкривається кримінальне провадження, і більше ця людина на вибори не попадає. Так само має бути й в Україні: якщо ви у себе на зборах вирішуєте, що всі люди, які працювали в органах влади, завтра не працюють, то це є рішення прямої дії на вашій території. Коли приймаємо рішення, як власники, ніхто не може скасувати це рішення навіть через суд.

– Хтось вже скористався цим правом прямої дії публічного власника?

– У 446 громадах, де були проведені загальні збори. В Житомирській області не дозволили олігархам видобувати з надр титанову та залізну руду, в Житомирській та Запорізькій області заборонили передавати землю. У Донецькій, Луганській, Харківській області — поставити вишки на видобуток сланцевого газу. Зацікавлені особи почали скаржитись у прокуратуру: мовляв, якась там територіальна громада не дозволяє працювати. Їх вислухали, але вишки не поставили. Це відбувається кругом, де громади зрозуміли, що вони є власниками всіх природних ресурсів. Тому є неприпустимим, коли по людях стріляють при наближенні до ставків. Ліс вирубувати або кар'єр розробляти без згоди громади ніхто не має права. Земельний та водний кодекс України підтверджує, що і земля, і ліси, і водойми є власністю громади.

Фото Тетяни Щербатюк