Сьогодні, 29 жовтня, минає два роки як захисники 32 блокпоста, який базувався під Лисичанськом, змогли вийти з оточення, повідомляє Vlasno.info.

Після тривалих та жорстких обстрілів українські бійці опинилися в оточенні і перебували в облозі два тижні практично без води та їжі. Після того, як бійці його залишили, блокпост перейшов під контроль сепаратистів.

Саме тому сьогодні бійці військової частини 3008 з Вінниччини, які тримали оборону 32 блокпосту, зібралися на площі Героїв Небесної Сотні, щоб пом'янути загиблих товаришів та зустрітися із побратимами, які пороз'їжджалися по усій області.




Зустрічаючись, бійці тиснуть один одному руки, радісно обіймаються та усміхаються. Хоча, зізнаються: два роки тому не думали, що вийдуть звідти живими.

– Була непевність, але про всяк випадок із сім'єю я попрощався. Поговорив з ними в той момент, коли зрозумів, що все може закінчитись дуже сумно. Адже до останнього я тримав у таємниці те, що я на 32 блокпості. Розповідав, що на полігоні обкатую техніку. Для чого було розповідати, щоб сім'я зайвий раз хвилювалася? – пригадує командир БТРа Роман Добровольський з позивний «Добрий», який пішов в АТО добровольцем.

Роман Добровольський


До цих пір немає точної інформації про кількість загиблих у боях за 32 блокпост. У ЗМІ називаються цифри від десяти чоловік, проте, точної цифри назвати наразі не може ніхто.

– Ці цифри неточні, оскільки було багато спроб прорватися. Була спроба лобової атаки, щоб нас розблокувати. Також айдарівці намагались зайти зі сторони Щастя. До нас доходила інформація, що їх було двадцять чоловік і доля їх невідома. Минулого літа у Сєвєродєнєцку поховали дев'ятьох неопізнаних наших бійців, казали, що вони з 32 посту. І навіть, коли нам дали можливість вивезти тіла наших бійців, скільки ми вивезли не можна сказати, бо то були лише частини тіл і ідентифікувати їх було неможливо. Важко було сказати: це рештки однієї людини, чи кількох, – розповідає Добровольський.

Брати Дмитро, Максим і Вадим Князькі з села Попелюхи Піщанського району опинилися на 32 блокпості одразу втрьох: їх усіх призвали одночасно. Втрьох їм і вдалось повернутись додому. На зустріч із побратимами змогли приїхати двоє старших – кулеметники Дмитро і Максим.

– Сьогодні – це наш другий день народження. Ми сподівалися на гірше, а обернулось все на краще, слава богу. Так вийшло, що і начальство було із мобілізованих і вони теж не знали, як правильно вчинити. Коли прибули на блокпост, обстріли почалися практично наступного дня. Ті, хто там уже були попереджали нас, що нас привезли на смерть, – пригадує Максим Князький.

Дмитро та Максим Князькі


Атовці поклали квіти біля «ялинки» з фото вінницьких бійців ,які загинули в АТО. Також – біля інтерактивної стели Небесній Сотні та загиблим Героям АТО на Європейській площі.











Фото Тамари Тисячної