Національно-патріотичне виховання є одним із пріоритетних напрямків освітнього процесу у Барському коледжі транспорту та будівництва Національного транспортного університету.

Керівник навчального закладу Йосип Кібітлевський вважає, що це є найважливішим у формуванні молодої людини з активною громадянською позицією, не байдужої до долі України. Тому, починаючи з 2013 року, вже вчетверте, організовує поїздку найкращих студентів у селище Базар, що на Житомирщині, - воістину святе місце, рясно полите кров'ю самовідданих патріотів – героїв.

- Моє рідне Полісся. Селище Базар... У 1921 році тут відбулася остання спроба патріотично налаштованих, об'єднаних ідеєю незалежності України хлопців, поверження більшовицької чуми. Немає сторінки трагічнішої та величнішої, ніж ця. Коли свідомо, або й підсвідомо, тисяча мужніх, різних за віком та національністю, пішли проти чорної, як сама смерть, більшовицької орди.

Листопад того трагічного для України дня 1921 року видався напрочуд холодним. Але серця героїв гріло одне: боротьба за свободу й незалежність України ніколи не припиниться. Наймолодшому з них ледь виповнилося 16 літ. Був серед відважних і 21-річний барчанин Євген Новолинник. Сили були нерівними. Банда Григорія Котовського жорстоко розправилася зі своїми ж братами. 359 із них розстріляли і, скидавши у яму, засипали землею. Очевидці розповідали, що ще два дні після того земля «дихала»...Та найсумніше те, що більшість українців і сьогодні навіть не чули або ж пропускають повз вуха інформацію про цю національну трагедію.

- Ми не маємо права забувати ні про Крути, ні про Базар! Тому, завдяки спонсорам, небайдужим до таких трагедій, ми щорічно зі студентами їдемо у ці святі місця, аби низько схилити голови у шані перед загиблими, самозаглибитися та скласти Клятву на вірність Україні, - розповідає Йосип Кібітлевський.

А потім додає:

- Я вважаю, що ці місця мають неймовірно сильну енергетику. І коли ми із юнаками – студентами ступаємо на цю землю, я пропоную їм, усамітнившись, уявити, що переживали ті сміливці у той момент, коли у них цілились котовці...

Боляче констатувати, що першими про цю трагедію згадали українці – емігранти Великої Британії, за кошти яких у 2001 році зведено Меморіал учасникам ІІ Зимового походу.

Для поїздки відбираємо найкращих студентів за результатами творчих робіт та участі в різних конкурсах і олімпіадах. Цьогоріч набрали таких 14, які найактивніші у громадській роботі. Винагородою за це була можливість побувати в такому визначному місці.

- Ця поїздка стала для кожного із нас особливою подією в житті. Ми не вагалися ні хвилини, горіли великим бажанням скласти Присягу на вірність Україні. Ми горді з того, що маємо можливість і можемо в такий спосіб вивчати наше героїчне минуле. Адже нація, яка не знає свого минулого, не має майбутнього. Вражало те, що жоден із нас не готував себе бути лише слухачем чи учасником мітингу. Бо розуміли, опинившись на місці тих подій, ми ступимо крізь віки... Усвідомлення подвигу, героїзму таких же юних, як і ми, хлопців – це щось набагато більше, аніж вдячність чи пошана до них, – ділиться емоціями студент ІІ курсу БКТБ НТУ Віталій Мельник.

- Можливо, ми не станемо Героями України, як ті, що полягли під Базаром, але своєю щоденною працею, високим рівнем громадської свідомості та активності, натхненні подвигом тих вояків – сміливців, робитимемо все, аби наша земля ставала кращою.

- Побувавши на місці Вічної слави України – біля Меморіалу Пам'яті Героїв ІІ Зимового Походу – багато чого ми переоцінили у своєму житті. Тут навіть повітря сповнене запахом свободи та лицарської честі. Водночас і смуток проймає, що про Героїв згадали недавно. Сумно, адже більшість українців про цю яскраву сторінки нашої історії майже нічого не знають. Ми низько схиляємо голови перед Героями і щиро дякуємо керівництву нашого коледжу за те, що виховує у студентства дух вільнолюбства та патріотизму, великої та щирої любові до України, - каже студент ІІІ курсу БКТБ НТУ Дмитро Прус.

фото надані Йосипом Кібітлєвським