«Кіборг» Сергій Зулінський спочатку потрапив у список полонених

Через два з половиною місяці після загибелі поховають трьох вінницьких «кіборгів». Серед них – й 28-річний Сергій Зулінський. Його мобілізували до війська, коли пройшло тільки 8 місяців після весілля, ще до народження донечки.

– Дружина Катя з крихітною Златою кілька разів їздила до Сергія у Житомир, де знаходилась їх навчальна частина, – розповідає знайома родини Зулінських Тетяна Сідлецька. За її словами, дружина Сергія зараз в такому стані, що їй буде важко спілкуватись. – Потім Сергія забрали у Піски. Перед Новим 2015 роком він навіть приїхав на два тижні у відпустку. Стільки радості було! Маленьку Злату з рук не випускав. Перед від'їздом друзі подарували Сергію український прапор, де кожен написав якесь побажання. А ще обвели ручки та ніжки донечки. Він потім цей прапор завжди носив з собою як оберіг. А коли загинув, прапор попав у руки ДНРівців.

Бойовики фотографувались на фоні прапора, хизувались, закинувши в Інтернет ганебне селфі: «Трофей вчерашних экстремалов». Мобільний телефон Сергія теж підібрали. Тож першим у слухавці 20 січня Катя почула голос бойовика.

– Сергій щодня дзвонив Каті: «Привіт, кохана! Я живий!». Та коли Сергія мали відправити до Донецького аеропорту, він попередив Катю: «Я йду в таке місце, звідки не зможу говорити з тобою». Вона сама здогналась, про яке місце йдеться: «В аеропорт?» Тоді це була найпекельніша зона бойових дій. І Сергій разом із своїм другом Льонею Шевчуком пішли туди добровольцями. Треба було забрати наших поранених, – продовжує Тетяна. – Ще 19 січня він телефонував, а 20 січня Катя вирішила сама подзвонити, бо надто хвилювалась за Сергія. На диво, гудок пішов. Але голос був чужий. Катя розпачливо вигукнула: «Хто Ви? Мені потрібен мій чоловік!», з іншого боку з льодяним спокоєм відповіли: «Он більше не вернется».

Втім, згодом був оприлюднений список усіх загиблих того дня та полонених. Сергія записали до полонених. У родини з'явилась надія. Гроші, що їм назбирали волонтери для ремонту будинку, вирішили не витрачати: «Раптом, треба буде Сергію на реабілітацію?»

– А будинок у них в аварійному стані. Була квартира невеличка в центрі. Як Сергій і Катя одружилися, зняли квартиру. Та коли Сергія забрали в армію, і народилася Злата, стало зрозуміло, що зйомна квартира їм не по кишені. Продали квартиру, де мешкали мати та брат Каті, купили будинок. На його аварійність спочатку не звертали уваги. Думали, от повернеться Сергій, і потихеньку будуть ремонти робити, – зітхає Тетяна Сідлецька. – А тепер не знають, за що братися. Треба ж похорон організувати.

Наступного дня, 20 січня, Катя знову телефонувала на номер Сергія, просила дізнатись про його долю. Але цього разу слухавку взяв агресивний бойовик, який кричав, обзивався та відверто знущався над приголомшеною жінкою.

– Пошуки тривали майже два місяці. Допомагали родинам «кіборгів» й люди з волонтерської групи «Комбат», яку створили в Житомирі, щоб визволити з полону комбата 90-го батальйону, – каже Тетяна. – Завдяки наполегливим пошукам вдалося дізнатись, що тіла 44 загиблих українських «кіборгів» бойовики тримали у рефрижераторі без холодильника. Впізнати тіла загиблих вояків змогли тільки після ДНК-експертизи.

Поки матеріал готувався, стало відомо, що вінницька влада взяла на себе організацію похорону загиблих вояків, який відбудеться 3 квітня. Згодом Vlasno.info уточнить місце проведення прощання з «кіборгами» – Будинок Офіцерів або Вінницька філармонія. Та опублікує номери рахунків рідних вінницьких «кіборгів» для тих, хто захоче допомогти сім'ям загиблих. А сьогодні планується провести мітинг-реквієм на Майдані Небесної Сотні. Час уточнюється, оскільки тіла «кіборгів» ще не доправили до Вінниці із Дніпропетровська.

Номер картки Приват Банку
5168 7556 0902 8655
На ім'я мами бійця – Зулінська Галина Василівна