«У Вінниці стільки волонтерів, що вже нормальних людей не залишилося,» - бурчав собі під ніс водій маршрутки, в якого позаду сиділа дівчина і щось цокотіла в телефон про спальники та бушлати.
Такі етюди спостерігаємо щодня: волонтери постійно щось вирішують, шукають, купують, відправляють. Хтось самостійно, інші – координуються. Вінницькі «Бойові Бджоли» - загін, утворений під керівництвом Лариси Полулях, яка ще з червня активно включилась на допомогу вінницькому госпіталю, потім з'явились підшефні армійські підрозділи, спочатку вінницькі, а потім з усієї України. На даний момент група "Бойові Бджоли", крім постачання військової амуніції та вирішення різних армійських потреб, охоплює юридичну, психологічну, медичну службу.
Медичні «бджоли»
У медичній службі «Бджіл» працює багато людей, а однією з найвідоміших тут є волонтер Ліна Ковальчук. Всі чудово знають, що саме доктор Ліна збирає препарати по всьому світові, що в неї можна знайти те, чого в інших нема, можна навіть отримати готову аптечку на фронт. Більшість тих, хто жертвує кошти на ліки або купує самі препарати, приносять їх сюди – в маленький офіс на Соборній, бо знають, що звідси медикаменти точно потраплять за призначенням.
У «вулику» гамірно, тепло, і пахне чомусь не ліками, а кавою. «Вуликом» цю маленьку кімнатку, якою поділився з волонтерами Союз десантників України, називають через те, що тут збираються «бджілки» з усіх підрозділів, і робота тут завжди кипить.
Це – в резерв, - по-діловому командує Ліна Ковальчук. – Ці ліки поїдуть сьогодні у мобільний госпіталь.
Сюди приходять пакунки від небайдужих. Тут їх сортують, перекладають до коробок, підписують. Часто приносять всього потроху, але буває що присилають великим партіями.
Наприклад, для трьох важкопоранених хворих з жахливими опіками, яких перевели з ВМЦ в опікове відділення лікарні ім. М. Пирогова, нам прислали дорогу та рідкісну мазь (до того ж – цілий ящик!) аж із Швейцарії! – розповідає волонтерка.
Волонтер-науковець

Любителям покритикувати та закинути: «ідіть працювати», маєте що відповісти?
Я працюю викладачем у медичному університеті – Доцент кафедри терапевтичної стоматології, за фахом – лікар-стоматолог. Приходжу сюди після роботи і до 11 вечора займаюся справами для армії, потім ще до другої години ночі вирішую справи вдома – за «Фейсбуком». Взагалі, саме завдяки цій соцмережі нам вдається покрити більшість потреб. У «Фейсбук» нас знаходять люди з Італії, Швейцарії, Нідерландів, самі пропонують допомогу, «пробивають» рідкісні ліки у виробників, роблять просто неможливе.

Чи підтримують вашу діяльність колеги та рідні?
Якось ми допомагали одному лікареві терміново зібратися на фронт. Потім його дружина, яка працює в нашому університеті, дуже хвалилась що знайшлись такі волонтери, які виручили. Казала, що хотіла би бодай познайомитися. А виявилося, що ми давно знайомі! Так що на роботі мене підтримують, тим паче, зі своїми обов'язками я справляюся. А ще з нами працює тут і моя колега з кафедри – Олена Мунтян, тож нам не сумно.
Рідні підтримують, і батьки, і чоловік. Щоразу дають власні кошти.є
Десять сторінок
Як усе почалося для вас і чим наповнені робочі волонтерські будні?
Почалося ще з Майдану. Ми їздили на всі віче щовихідних, почали збирати у Вінниці медикаменти і возити їх у Київ. Не була я там лише в дні розстрілів. Просто не наважилась поїхати, за що дотепер не можу собі пробачити.

А вже в кінці травня, коли почалися активні бойові дії на Сході, ми почали передавати медикаменти в АТО. Спочатку це був 9 вінницький батальйон територіальної оборони, потім – 72 бригада, потім – 95-та, мобільний госпіталь біля Щастя, де служать вінницькі медики, блок-пости під Маріуполем... А далі їх стало стільки, що всіх уже й не перечислю. Щодня записую звіти по прийому-передачі ліків на десятки сторінок. Все занотовую, бо ж маю звітувати перед людьми.

Як відбувається постачання ліків? Як ви знаєте, що вони дійдуть за призначенням?
Працюємо виключно на довірі. Нам дають, бо довіряють, а ми відправляємо «Новою поштою» або ж передаємо автомобілями. Ніхто не може гарантувати, що, наприклад, незнайомі нам волонетери з інших міст доставлять посилку куди треба. Але тут вже йдемо за інтуїцією, я серцем відчуваю, що ці люди не підведуть. І докази цього отримую одразу ж по прибутті посилки у місце призначення: вдячні бійці телефонують, передають сувеніри і вітання.
Ліки на вагу життя
Хто замовляє ліки і чи може кожен хто їде в АТО прийти до вас по допомогу?
Зазвичай замовлення йдуть від фронтових лікарів, з мобільних госпіталів, але й особистих аптечок для бійців передали дуже багато: близько двох сотень. Ось зараз телефонують бійці і просять препарати, які можна видавати лише під відповідальність лікаря, тому для них збираю тільки загальні препарати від грипу, температури і т.ін., решту ж – лише за заявкою медика. Заявки від лікарів покриваємо в першу чергу, а з того, що залишається на резерві, можна видати й тим, хто приходить в офіс з проханням допомогти.
Ліна Олександрівна гордо демонструє «Целокс» - кровоспинний препарат, який врятував життя не одному тяжкопораненому. Він є в порошку, який тампонують в рану, або ж у вигляді просякнутого препаратом бинта.
Коштує недешево, в Україні не продається, виручають іноземні друзі, - зітхає пані Ліна. – Нажаль у нас немає навіть аналогів, є якась розробка, яка ще навіть не випробувана. Але ж не годиться випробовувати її на наших воїнах, тому стараємось добувати «Целокс».
Бджолярські подарунки
Вашу організацію всі знають як загін «Бойових Бджіл». Це вже майже бренд...
Так (сміється), у нас навіть емблема є, відколи нам дали таку назву (а дали її люди, які називали нас бджілками-трудівницями), нам постійно дарують тематичні дарунки.

Дійсно, в офісі повно «бджолярської» символіки: шапки, іграшки, кована бджола від київських ковалів-рекордсменів, наклейки, шиврони.

Ось прапор, який був на горі Карачун, - хвалиться Ліна Ковальчук. – Нам його передали з підписами та побажаннями і намалювали на ньому бджолу-десантника.
Найцікавіше, що в офісі у «Бойових Бджіл» постійно щось відбувається. Там ніхто не сидить без роботи. Ось жінка на ім'я Тетяна принесла пакет з пігулками, і зашарілася від подяк, ось відвантажують ящики з одягом на Схід. Привезли тактичні медичні рюкзаки для лікарів. Прийшла заявка на ліки з Кривого Рогу... Роботі волонтерів нема кінця-краю, та вони й не скаржаться.
Знають, що рятують країну щодня, і наближають день нашої Перемоги.