Місячи кросівками бруд неасфальтованої вулички мікрорайону Корея, Віктор Бронюк разом із своїми друзями допомагає перемогти Україні у війні. Ні, він не вистежує російських шпигунів, не обіцяє підняти ворогів народу на вила і не закликає до нового Майдану. Та й кого закликати обідньої години в глибині приватного сектору? Вінницький музикант та співак просто вантажить у стареньку «газельку», кустарно обладнану під «швидку», ... цукерки.

Ну, звісно, не лише цукерки. Шкарпетки, консерви, теплий одяг, цигарки та ще багато інших, на перший погляд, не «бойових» речей поїдуть в зону АТО. Просто кажучи – на війну. Вони допоможуть нашим воякам відчути себе хоч на секундочку комфортніше, тепліше та впевненіше посеред холодного жаху зимової війни. Не говорячи вже про теплий одяг, що врятує від холоду.

- Я почав займатися волонтерською діяльністю ще з часів початку окупації Криму. Зараз не можу зупинитися. Бо саме зараз наша країна та її армія гостро потребує допомоги. Людина, що вважає себе порядною та адекватною, не може чинити інакше, - вважає Бронюк.
Навколо машини метушаться водій та механік, - перевіряють справність автомобіля. Співак стоїть поряд у компанії двох друзів. Одна - гарно одягнена молода жінка, що приїхала на власному авто. Вона часто й щиро посміхається. Саме з салону її машини тільки що витягли величезній пакет з шоколадними батончиками.


- Солдатам часто хочеться солоденького, от я і передаю їм трохи похрумати. Сама я юрист, ми з колегами завжди намагаємось чимось допомогти нашим бійцям. І, звичайно, не лише солодощами. Теплий одяг, газові горілки...Ось зараз маємо купити тепловізор. Треба зібрати 60 тисяч гривень, - пояснює Ірина Маліцька, так звати волонтерку.

Крім солодощів вона привезла дитячі листи та малюнки бійцям АТО від вихованців 23 дитячого садочку міста Вінниці. Вони, стверджує Ірина, часто допомагають підняти бойовий дух краще, ніж солодке та навіть цигарки. Іноді суворі солдати, читаючи їх, навіть плачуть, чого не дозволяють собі на полі битви.

- Я завжди знав, що буде війна. Війна з Росією. Казав колись своїм друзям, а вони лише сміялися. Та зараз не до сміху. Зараз кожен з нас має зробити усе можливе, аби відстояти свою державу та націю, - підсумовує Віктор Бронюк.