У нелегкий для України час чоловіки із запалом йдуть захищати свою Батьківщину. Після АТО їм, впершу чергу, лікують фізичні рани. Та, насправді, у них пораненне не лише тіло, але й душа, змінюється їх емоційний стан, змінюються вони самі і, мабуть, ці хлопці такими, як раніше вже не будуть ніколи.

- В організмі є таке поняття, як тумблер, коли ти знаходишся на війні ти його повінстю вимикаєш. Тумблер — це почуття. І ти багато чого робиш там такого чого не зробив би тут.

Коли ж приїжджаєш додому, тоді цей тумблер починає потроху включатися, - каже Іван, учасник АТО. - Рідні, близькі, знайомі допомагають тобі відновитися і ти починаєш відчувати те, що ти робив на війні. Насправді це дуже важко. Я до цих пір вночі не сплю, а приїхав більше, ніж місяць тому. Починаю засинати близько 6.00 годин ранку і о 8.00 вже прокидаюся, іноді, навіть раніше, потім збираюся і йду у своїх справах.

Іван каже, що без допомоги психолога повернутися до нормального стану неможливо. На реабілітацію потрібно близько 3 місяців. А своїм побратимам радить:

- Хлопці тримайте себе в руках це. Йдіть до психологів, бо самі ви не впораєтеся і потім з часом зробите десь якусь дурницю.

Серед основних психологічних проблем АТОвців - порушення сну, агресія та тревога. Також "панічні атаки", які найчастіше з'являються у місцях великого скупчення людей, наприклад у громадському транспорті, тому всі колишні бійці перші кілька місяців після повернення ходять лише пішки. Поширеною проблемою є і, так звані, флешбеки.

- Флешбек - це занурення у військову реальність, перебуваючи у мирному часі, тобто така картинка, коли людина відключається і її підсвідомість повертається у війну, вона абсолютно не зчитує ту реальність, в якій зараз знаходиться, - каже психолог Людмила Євсєєва. - Атовці дуже реактивні та агресивні, у них загострене відчуття несправедливості, з яким вони стикаються і, відповідно, це призводить до сімейних та соціальних кофліктів.

Вінницькі психологи на волонтерських засадах допомагають не лише бійцям повернутися до нормального життя, але й вчать дружин та матерів, як допомогти своїм чоловікам.

- Якщо чоловік прийшов недавно, то дружині чи матері потрібно стати великою доброю та терплячою мамою. Дуже важливо якнайбільше віддавати тілесний контакт, побільше обіймати цілувати, говорити про те, наскільки чоловік важливий, тобто це базові потреби - тепло та контакт, - пояснює Людмила Іванівна. - І якщо ваш чоловік не хоче розповідати проте, що було на війні, то не потрібно його мучити і витягати з нього цю інформацію. У АТОвців працює багато речей і вони можуть не хотіти вас турбувати своїми проблемами і вони точно знають, що ви багато не розумієте з того, що відбувалося з ними там.

Також головні рекомендації фахівців - набратися багато терпіння та стовідсоткового розуміння своїх чоловіків.