Гібридні методи боротьби за владу та ресурси, які так вправно застосовує Росія, вже проповзли і у Вінницю. То ж на 8 грудня, за інсайдерською інформацією, готується захід з подвійним дном!

Пишу про це тільки тому, щоб людей в черговий раз не використали в «благородних цілях», заради розподілу влади та наживи впливових можновладців.

Причина розбрату – земельна ділянка розміром 517 га

Справа в тому, що в підпорядкуванні Вінницького національного агрономічного університету (ВНАУ) є ділянка землі розміром 517 га. І саме навколо цієї «солодкої ділянки» тривають чвари серед впливових людей уже не перший десяток років.

Ще років десять-п'ятнадцять тому на цю ділянку землі мали апетити тодішній президент Академії Аграрних наук Петриченко Василь Григорович та директор Інституту кормів Корнійчук Олександр Васильовичем. Але їх план так і не реалізувався, бо до влади прийшов Янукович і на арені заявився Григорій Калетник. Тоді ця ділянка плавно перейшла в підпорядкування Аграрного університету і де-факто використовувалась так званою «Дослідною станцією» та Калетником на свій розсуд.

Нові гравці на шаховій дошці: хХто й навіщо хоче забрати цю землю?

Але, коли влада змінюється, змінюються і претенденти на спірні 517 га.

На засіданні виконавчого комітету сільської ради Агрономічного у п'ятницю, 18 листопада, підтримали ідею про приєднання земель Вінницького національного агрономічного університету (ВНАУ) до села. Виконком вивчив всі необхідні документи і з'ясував, що ці землі університету законно не належать. Починаючи з 2003 року права на землю ніхто не реєстрував. У січні 2012 року ці 517 гектарів закріпили за науково-інноваційним технологічним центром, але ніяк не за ВНАУ.

Тоді ж на засіданні виконкому сільський голова Агрономічного Олег Шулікін підтримав ідею забрати ці землі і розділити між атовцями та іншими пільговиками. Цю ж ідею лобіює вінницька міська рада та вінницька районна рада.

Чи вийдуть титани на чесний бій?

Звісно, Григорій Калетник не відноситься до тих людей, хто так просто розпрощається із землею, яка роками «годувала». Адже після подій на Майдані та зміни влади він почав втрачати свої позиції. І те, що в нього хочуть забрати землю, говорить про те, що як тільки заберуть цей шмат, далі – буде інший! Тобто, аби втримати свої позиції – потрібно дати бій! Інакше, смітник історії – забезпечений! То ж Григорій Миколайович, здається, вирішив використати найдоступніший варіант для нього – студентів, звісно ж під «благородними гаслами»! Але про це трохи згодом...

Відомо, що міська рада, а тим більше за підтримки районної ради, не звикла відступати від своїх ідей так легко. Міська рада, в свою чергу, запропонувала «благородний план» - поділити землю між пільговиками та атовцями. Адже ціну питання вони добре розуміють. Якщо не відкупитись від атовців обіцяною землею, тим більше, коли межі Вінниці розширились, то під міською радою може запахнути не тільки керосином.

Отже, битва титанів починається! Звісно, титани не вийдуть на чесний бій. Бо кожний з них вже придумав свій «благородний» сценарій, який приведе їх до справжньої мети – 517 га.

Паралельні світи технологій: таємний план, в який втягують студентів

Сама доля підкинула шанс Григорію Калетнику втримати 517 га!

Міністерство освіти та науки України 29 листопада презентувало зміни у системі стипендіального забезпечення.

А вже 30 листопада ВКонтакті в групі Підслухано ВНАУ почалось активне обговорення цієї новини. Цікаво, що в активних коментаторах, виявились не тільки студенти, але й секретар Калетника – Катерина Козак та помічник ректора Інна Гончарук. Саме вони плавно підводили студентів до думки, що такі нововведення МОН є «антистудентськими».

Звісно, що питання стипендій дуже болюче. Сьогоднішній стан кишень студента – це насмішка над українською молоддю. Якщо вдалось би зібрати перших сто-двісті студентів, навіть задіявши адмін ресурс і вивести на протест, який потім би підтримали й інші універи, тоді коли під вікнами влади скандують незадоволені студенти- можна починати торги! Торги за 517 га землі!

Як не дати втягнути себе в чужі ігри? І чому потрібно виходити на протести студентам?

І навряд чи студентам таким чином вдасться домогтись справедливих стипендій! Бо, щоб прийняли «правильні» зміни в законі, потрібно бастувати під МОН у Києві. Більше того, мають активізуватись Студентські Парламенти, які б провели круглі столи, створили робочі групи, виписали свої пропозиції щодо змін в цьому законі, передати їх в МОН, добиватись. І при тому, робити це треба дуже швидко, бо часу залишилось дуже мало!

А щодо протестів, то чи не дуже примітивно виходити на протест у наші дні «за стипендії». Ні, я зовсім не применшую важливість цього питання. Адже, студентам зараз живеться вкрай важко! Сьогодні молодь потерпає від високих цін на навчання та житло. А що вже говорити про те, що кожна молода людина має добре харчуватись та й одягнутись теж хочеться по-моді.

Але ж є набагато важливіші питання, через які потрібно виходити на Майдани! Чи не хотіли б студенти вийти, наприклад, через те, що знання які дають в навчальних закладах зовсім не відповідають запитам сьогоднішнього дня? Адже, через це випускники не можуть влаштуватись на роботу. Бо між тим «що вчать» і тим «що треба» роботодавцю – ціла прірва! По суті ВУЗи сьогодні клепають «спеціалістів», яких доводиться заново вчити на робочому місці. П'ять років життя і купа грошей йде на те, щоб після випускного вечора зрозуміти, що справа не в тому, що нема роботи, а в тому, що випускник «не може/не знає/не вміє/не хоче», тобто «непридатний». І тільки самородки-студенти, чи діти-мажори якось влаштовуються в житті. А інші, ховають свій диплом і йдуть працювати на будівництво, в кафе, менеджерами, «старшими, куди пошлють», або на біржу! Ось через це треба виходити на протести! І можливо колись студенти разом з батьками і вийдуть, коли зрозуміють, що в більшості ВУЗів система освіти застаріла! І на студентах просто заробляють! Але поки ніхто не вийде, бо студентам та батькам зручно на п'ять років сховатись від реальності в універі, щоб в кінці розчаруватись у дипломі.

Землю – пільговикам! Тільки хто вони?

Уявімо, 517 га віддадуть пільговикам! Ось це чарівне слово «пільговик» мене трохи бентежить! Бо ми з вами не маленькі вірити в те, що пільговики у нас всі справжні. Адже не секрет, що в нашому МСЕКу на Театральній інвалідність отримали чи не всі депутати, чиновники та всі бажаючі, головне – заплатити! Чорнобильців ми теж перебачили різних. Та й з атовцями зараз теж не все однозначно. Одні воювали по-справжньому, а деякі прокурори та судді, тікаючи від люстрації, мимохідь те стали атошниками!

Земля – народу!

У будь-якому випадку землею мають користуватись люди, які на те заслуговують! І точно вже не Калетник – одноосібно!

Адже сьогодні землі потребують не тільки атовці, але й інші незахищені верстви населення. Чого б не виділити там місце для дитячих будинків сімейного типу, для будинків престарілих, для молодіжного житла та студентського містечка? Атовці теж змогли б тут влаштувати своє поселення.

517 га – це велика територія! Поміститись може ціле містечко, якщо до цього підійти з розумом! Уявіть, що б зробили з такою територією в Японії, Дубаях, чи Сінгапурі?

Головне фото: lutsk.rayon.in.ua