Час від часу на шпальтах різних видань з'являються повідомлення про те, як Вінницька міська рада опікується станом корвету «Вінниця». Це стало звичним. Але не всі знають, що таке саме імя носив ще один бойовий корабель – річковий монітор Пінської військової флотилії. Збудований в польському Гданську та спущений на воду наприкінці 1920 року під назвою «Мозир», цей 130-тонний, «всіяний» гарматами і кулеметами в баштах корабель діяв на польських річках.

Дуже скоро за політичних обставин цей корабель змінив назву на «Торунь». Палала ІІ світова війна. З наближенням Червоної Армії, польський екіпаж затопив корабель і до складу вже радянського флоту піднятий і переозброєний монітор увійшов під назвою «Вінниця». На базі Пінської флотилії, що у м. Пінськ війна і застала монітор. По дзвінках бойової тривоги «Вінниця» вирушала на захід, а 24 червня повернулась до Пінська. Шалений масовий наступ фашистів з суходолу та повітря поставив кораблі в надважкі умови. Монітори загону протидіяли літакам противника, з бортової артилерії громили фашистську техніку, живу силу, розбивали мости і переправи, висаджували десанти. Всі ці завдання виконував монітор «Вінниця».

12 липня 1941 року в складі Березинського загону кораблів «Вінниця» зі своїх 76-міліметрових баштових гармат підтримувала контрудар 21 Армії, а 15 липня корабель біля села Нова Бєліца висадив чималий партизанський десант. Здійснюючи вогневу підтримку військ, монітор «Вінниця» отримав у відповідь 6 снарядів. Декілька моряків монітора загинуло і отримало поранення. Вийшло з ладу стернове обладнання, корабель горів і тонув. Екіпаж героїчно рятував свій монітор. Зваживши на обставини та реально оцінивши їх, командир корабля ст. л-т Юшин вивів корабель з-під удару і притуливши його на мілину лівого берега Березини, фактично врятував від загибелі.

З важко пошкодженого, та нескореного корабля, екіпаж зміг зняти озброєння, щоб використовувати його в наступних боях. А сам монітор підірвали 37 бійців та командирів монітора «Вінниця, які стали морськими піхотинцями та перейшли на інші кораблі флотилії. Старший лейтенант Юшин став командиром іншого монітора – «Смоленськ», а згодом зі зброєю в руках загинув 21.09.1941 під Борисполем. За останній бій «Вінниці» Юшина Бориса Олександровича було представлено до нагородження медаллю «За відвагу». В боях за Київ загинули інші моряки монітора «Вінниця», які прикривали вогнем та собою відхід армії.

У моряків існує повір'я, що змінюючи свою назву, кораблі змінюють свою долю. Монітор «Вінниця» двічі змінював свою назву. Був двічі затоплений своїми екіпажами та двічі «воскресав». Останнього разу монітор «Вінниця» воскрес у 2007 році, коли з ініціативи Київської громадської організації «Товариство ветеранів розвідки військово-морського флоту» та за підтримки військово-патріотичного клубу «Пошук» Республіки Білорусь 7 тон металу корабля було піднято на поверхню та передано місцевому краєзнавчому музею. Монітор «Вінниця» продовжив своє життя в експозиціях, навчаючи своїм прикладом, змушуючи мислити.

Цього разу Вінницька громадська організація «Союз ветеранів військово-морської розвідки» планує організувати експедицію до Білорусі на місце загибелі монітора «Вінниця» з метою вшанування загиблих «вінничан» та отримання експонатів для створення експозиції нашого музею.
Організація звертається до Вінницького міського голови С. Моргунова з проханням посприяти здійсненню експедиції, та покладає надію на те, що генеральне консульство республіки Польща в м. Вінниця не стоятиме осторонь цього питання. «За нашу і вашу свободу» – саме той лозунг, в якому поєднані боротьба українського і польського народів проти фашистів.

Засновник Вінницької ГО «Союз ветеранів військово-морської розвідки» Сергій Супряга