Велика двадцятка, яка цього року збирається в турецькій Анталії має показати світові, хто з ким планує домовлятися наступного року. І, якщо минулого року Путіну було чітко вказано на його місце, то зараз ситуація в світі сильно змінилася. Наскільки важливим продовжує залишатися для Заходу українське питання і чи не піде він на поступки Росії задля спільної боротьби з тероризмом?

Боргова порука

Чи є українська зовнішня політика настільки потужним фактором, який забезпечує країні послідовну підтримку країн Заходу? Цілком ймовірно, адже ми негайно реагуємо на виклики, що постають на шляху визнання України як суб'єкта міжнародної політики. Відповідь на збитий терористами малайзійський Боїнг влітку минулого року, катастрофу російського літака над Єгиптом нещодавно і теракти в Парижі є цьому доказами. Навіть зайва на думку численних громадян емоційність українців, які тільки встигали нести квіти то під одне посольство, то під інше, також є своєрідним піаром. В першу чергу на світовій арені. Але такі кроки зазвичай не залишаються без відповіді.

А відповідь не затрималась — вчора грецьким парламентом був ратифікований договір про асоціацію України з ЄС. Остання країна виконала свій борг перед країнами-кредиторами, що тиснуть з усієї сили. Греція, в якій є сильне проросійське лобі разом із Кіпром, в банках якого російські та вітчизняні олігархи зазвичай полюбляють тримати капітали, фактично склали зброю.

Визнання геноциду кримськотатарського народу дало нам справжніх союзників на тільки серед кримців, а й тюркомовних країн. Те, що наша держава робить для цього народу більше, ніж навіть Туреччина, в якій проживає численна татарська діаспора, є плюсом для України. Особливо в перспективі подальшої співпраці з Азербайджаном і країнами Центральної Азії. Ще перспективнішою виглядає демонстрація солідарності з мусульманським народом, що презентуватиме Україну також і в ісламському світі. Те, що від початку повернення кримських татар на Батьківщину не було кроків назустріч, призвело до ганебної окупації Криму. Цим рішенням ми в свою чергу повертали наш борг перед одним з найвідданіших союзників.

Західні правила гри

У зовнішній політиці Захід повільний, але він конструктивний у власній послідовності. Він не робить різких кроків, бо мав сотні років впливу на світову політику, щоб пересвідчитись у їх провальному характері. Особливо в сферах, де західні експерти не можуть спрогнозувати реальний розвиток подій.

США не надто радіють з приводу звернення президента Франції Франсуа Олланда в бік Росії. Особливо, якщо звернення носить характер прохання про допомогу в боротьбі з терористами ІДІЛ. А це значить, що американці намагатимуться зробити все, щоб не дати Путіну нових приводів шантажувати Європу. Звідси й питання створення загальноєвропейських військових сил.

А відтепер починає діяти європейська прискіпливість у правових питаннях. Адже ЄС пішов на Мінські домовленості, в яких посередником виступила Росія. Тепер шляху назад немає — за західними канонами Путін на гачку. Будь-які спроби тиснути ескалацією бойових дій в Україні, а також натяками на продовження терактів в Європі зустрінуться продовженням санкцій.

— Заморожений конфлікт в Україні — це те, на що сподівається Захід, — прокоментував вищезгадані події військовий аналітик Олександр Курков, — Водночас створення анонсованих загальноєвропейських збройних сил може зайняти немало часу. Ці кроки є актуальними у зв'язку існуванням застарілої з часів Холодної війни моделі захисту європейської безпеки у вигляді НАТО. Однак без врахування всіх помилок Північноатлантичного Блоку ці зусилля будуть марними.

Все це свідчить про те, що міняти Україну на коаліцію проти терористів ніхто не збирається. Наскільки спокусливою не є пропозиція, але занадто вже багато було вкладено грошей і зусиль в те, щоб втримати східний форпост боротьби із російською агресією. Європа полюбляє стабільні довготривалі проекти, а наша держава за всіма ознаками стала на цей шлях.

Фото: Вікіпедія