Вінницькі волонтери знову відвідали дитячий будинок в Тульчині, цього разу дітей радували солодощами, аніматорами мильними кульками та розважальними іграми. Також малюкам привезли канцтовари, засоби особистої гігієни та багато іграшок. Малюки раділи, бавились й навіть вже встигли подружитися з волонтерами.

– Дуже люблю їздити до цього дитячого будинку, ці дітки немов малесенькі сонечка випромінюють любов, радість та добро. Наобіймавшись з ними не можливо бути сумним. Малюки дуже розвинуті й хороші, розповідають багато цікавих історій та дуже люблять дякуючи цілувати щічки. Сюди душа рветься їхати знову й знову, – розповідає організатор поїздки Мирослава Слободянюк. – У цьому місяці це вже наша друга поїздка у Тульчинський дитячий будинок. Минулого разу я побачила, що для діток не вистачає каруселі на дитячому майданчику й по приїзді вирішила зібрати кошти й подарувати їм таку радість. На моє здивування, відразу відізвалось дуже багато людей. За зібрані кошти вдалось придбати не лише карусель, а й надувні басейни, засоби особистої гігієни та солодощі. Дуже шкода, що жоден з тих, хто долучався до купівлі каруселі не зміг поїхати й побачити на власні очі дитячу радість.


До поїздки вже вдруге долучились прихожани вінницької мечеті.

– Минулого разу я їздив до діток й отримав неймовірне задоволення. Коли повернувся розповів всім прихожанам про свої емоції, про те, які там чудові діти й наскільки мені сподобалось з ними проводити час. Так співпало, що 25 числа ми святкували дуже велике мусульманське свято, по завершені якого прийнято робити якісь добрі справи. Тому ми вирішили поїхати до цих малюків, – каже імам мечеті Муса Салім. – Всі чудово знаємо, що найголовніше, що можна подарувати дітям – це емоції, щирі посмішки на їхніх личках, тому вирішили найняти аніматорів, які б влаштували їм незабутнє свято. Думаю нам це вдалося.


Найбільше емоцій дітям подарували саме аніматори, які робили із мильних кульок справжні дива. Кожного з дітлахів помістили у «чарівне коло» утворене з велетенської бульки.

– Час від часу намагаюся долучатися до подібних поїздок. Саме ця була просто неймовірною, із задоволенням дивилась програму тримаючи на руках малюків. Вони були настільки щирими, що інколи в мене на очах виступали сльози. Я дуже рада, що змогла долучитися до людей та подарувати цим діткам один незабутній день. Відверто кажучи, так сильно з ними награлася й здружилася, що зовсім не хотіла від них їхати, – каже вінничанка Анастасія Шосталь.







Фото Соломії Романової