Вочевидь, економіка перемагає патріотизм. Люди хочуть жити нормально тут і зараз. Хочуть мати роботу, заробляти на роботі гроші, яких би вистачало на достойне життя. Не на літаки чи суперкари, а просто купити нормальну їжу, одяг, узяти в кредит авто, житло, поїхати кудись відпочити з родиною хоча б раз на рік... Хіба можна звинувачувати в цьому людей?

З іншого боку, українці ідуть до інших народів, які спромоглися побудувати успішну економіку своїх країн. Хтось скаже - замість того, щоб розбудовувати свою державу.

Якось так сталося, що сьогодні упродовж дня мене переслідувала ця тема. Сьогодні на вченій раді в інституті ми з колегами вкотре обговорювали страшну тенденцію до еміграції українців. Усе менше з кожним роком випускників шкіл залишаються в Україні і все більше їде до Польщі. Українських професорів, як і лікарів та інших висококваліфікованих кадрів країни-сусіди забирають на роботу із заробітною платнею у декілька тисяч доларів на місяць. Якщо чесно - вже неодноразово сама отримувала такі пропозиції.

По обіді у мене на виборчому окрузі у мікрорайоні "Тяжилів" була зустріч з пенсіонерами. Разом з представниками Пенсійного фонду ми з людьми говорили не тільки про нарахування пенсій та пенсійну реформу. Люди говорили, про те, що молодь залишає Україну. Про те, що в Україні скоро залишаться одні чиновники, пенсіонери та люди з інвалідністю....

Потім почула думку Міністра соціальної політики українського уряду, що трудова еміграція - це добре...

Ну звісно, для них - чиновників, які відповідають за економіку країни - це добре. Бо без грошей заробітчан економіка України була б знищена остаточно.

А ввечері натрапила на цю статтю про сумні перспективи української економіки:

"Кожного ранку молодий українець прокидається з думкою, що саме тримає його в цій безнадійній країні, і знаходить все менше аргументів залишитися".

Страшно, сумно і дуже боляче...

Я люблю Україну.

Я бачу своє майбутнє і майбутнє моєї дитини в Україні.

І саме тому я стала вчителем.

І саме тому свого часу наважилася йти в депутати, щоб хоч якимось чином вплинути на зміну цієї жахливої ситуації в нашій державі.

Я щиро вірю, що ми, українці, можемо змінити все.

Я вірю, що в України та українського народу світле майбутнє. Я знаю, що, як тільки почнуться позитивні зрушення в економіці України на ділі, а не на словах, українці повернуться додому. Бо добре там, де нас нема. Треба будувати свою країну, своєї - української мрії.

Фото http://belsat.eu