Вінницьким аграріям краще об'єднатися

Про те, чому варто об'єднуватись фермерам, перспективи малого та середнього бізнесу та як на Україну дивляться інвестори Vlasno.info у ексклюзивному інтерв'ю розповів економіст Андрій Новак.

- Побутує така думка, що українську економіку витягне малий та середній бізнес. Що він — це локомотив української економіки. А я скажу, що малий та середній бізнес для такої економіки, як українська, ніколи не може бути локомотивом. Він — це вагончики, у яких сидять середні підприємчики. А вагончики самі по собі нікуди не їдуть.

Вінниччина — аграрний регіон, який на 70% складається із підприємців малого та середнього бізнесу. Що робити їм?

– Коли по полю у тисячу гектарів проходить Джон Дір, ви із сапкою і лопатою будете конкурентні? Фермеру потрібно або кооперуватись із собі подібними, або займатись ексклюзивом. Там, де багато ручної праці. А це — все, що виготовляється для фармацевтики. Коли треба мало не пінцетом збирати пилок із пелюсток. Але для цього має розвиватись фармацевтична промисловість.
Має бути стратегія розвитку держави. А під неї уже знайдуть собі роботу малі, середні підприємці, фермери. А у нас ніхто не може написати бізнес-план, не те що на 5 років — на рік.

У невеликих аграріїв є проблеми із отриманням кредитів. Яким чином держава могла б їм допомогти?

– Зараз держава у такому стані, що вона не може допомагати. Ні грошима, ні навіть кредитами. Вона може допомогти лише одним — правилами гри. Це те, що називається реформи. Але справжні. Для малих аграріїв треба, як мінімум, ліквідувати цілий ланцюг посередників. Друге — показати виробнику його шлях. Будь-який підприємець повинен бачити ланцюг перспектив. Коли він може його прослідкувати, тоді буде розвиток.

Що цікаво інвесторам на аграрному ринку України?

– Їх приваблює продуктивність чорнозему та дешевизна робочої сили. А також сприятливий фон фахівців — агрономів, агротехніків, яких в у країні багато. Усі фактори для виробництва у нас є. Єдине, мають бути чесні правила гри від держави. Якщо інвестор бачить, що його на кожному кроці обдирають, то ясно, що через певний час він піде. Бо ставить собі запитання: нащо я маю мучитись в Україні, коли поруч у Польщі переді мною відкривають ринок, тільки інвестуй.

В одному зі своїх інтерв'ю Ви говорили, що інвесторів може привабити садівництво. Чим саме?

– Тим, що у нас високопродуктивні землі, висока врожайність. Їм це потрібно для виробництва екстрактів, які вони потім по своїй корпораційній вертикалі перетворюють у соки. Ми для них поки що сировинна база. Шкода, але краще хай поля будуть у садах, ніж у бур'янах.

Яким чином війна вплинула на аграрний сектор? У нас немає частини земель Донбасу, Криму.

– Незалежно від сектору, перерозподіл відбувся скрізь. Одна політична група, прийшовши до влади, вирішує, що треба перерозподіляти власність. Це неправильно. Україна буде розвиватися із того моменту, коли у нас це припиниться. Тому зараз найгірше, що може бути в Україні — це новий перерозподіл власності, реприватизація майна. Це вже пований кінець. Тоді інвесторів узагалі ніяких не буде. І кредиторів також.

Ми є країною-виробником продукції, але ціни на крупи, цукор, борошняні вироби у нас високі. Вони виправдані?

– Є два чинники для утворення ціни: собівартість і попит. Собівартість у нас різко зросла, оскільки іноземні валюти подорожчали втричі. Також подорожчали енергоносії, а вони — обов'язковий елемент виробництва товарів та послуг. Це об'єктивний фактор. І другий — попит. Тут у суспільство штучно закидається ажіотаж: "треба скуповувати, бо буде криза, невідомо що із курсом". І ми, споживачі, піддаємося цій паніці, біжимо, змітаємо усе з полиць. Це ми самі штучно підняли попит на продукти. Якщо так, то чому торговець має цим не скористатися?

Президент Петро Порошенко назвав аграрний сектор одним із пріоритетів розвитку держави. Для цього реально щось робиться?

– Давайте подумаємо: що треба фермеру? Йому треба засіяти поле. Для цього потрібно передусім пальне. А воно подорожчало. Значить, йому треба вкласти більше грошей. Продає він свою продукцію за світовими цінами. А вони не ростуть. Тоді аграрій шукає схеми, як не сплатити податки, щоб залишитись у виграші. Держава могла б звільнити певні напрямки від оподаткування. Або допомагати у розширенні ринків збуту. А найкраще — нарощувати власне виробництво пального. Завдяки нашим нафтопереробним заводам ми самі можемо себе спокійно забезпечити і тоді менше будемо залежати від вартості іноземної валюти. Але зараз нічого із цього не робиться.

Фото Тамари Тисячної