Наприкінці минулого року чимало експертів передрікали Україні дефолт. Зараз говорять, що він таки існує, тільки неоголошений. Це підтверджує і вінницький експерт, спеціаліст із фінансової грамотності, трейдер-інвестор, Максим Піскунов.

– Сьогодні в Україні справді технічний дефолт. Ще коли долар був по 8 гривень, Україна мала величезний зовнішній борг. Зараз він у національній валюті виріс втричі. Коли уряд включає друкарський станок для гривні, він, фактично, лише збільшує його. Крім того, існує ще борг по внутрішнім облігаціям у розмірі 47 мільярдів доларів, які теж потрібно повертати.

Що станеться, якщо дефолт оголосити?

– Це переросте у загальну паніку і країну затягне у прірву. Неможливо буде нічого ні купити, ні продати. Але, насправді, дефолт — це не так страшно, як думають. Країна офіційно зізнається, що не може розрахуватися із зовнішніми боргами і їх реструктуризують. У таку країну для деяких інвесторів навіть вигідно вкладати гроші, тому що для них тут усе дешево — виробництво, активи, робоча сила. І сама країна-банкрут починає більш активно сприяти розвитку власного виробництва.

Чим умотивований стрибок курсу, що ми спостерігали?

– Я думаю, що це стрибок долара до 40 гривень Нацбанк зробив спеціально. І кредити від когось із зовнішніх позичальників взяли саме тоді. Адже за них можна було купити більше гривні. Проте, якщо вони цього не зробили, значить може бути ще один стрибок курсу. До якого рівня — спрогнозувати важко. Це може бути навіть 50-60 гривень.

Що робити людям у такій ситуації?

– Не "скидати" долари. Вони зберігають свою купівельну спроможність. Якщо подивитися на товари, ціна яких виражалась у доларах, то вони суттєво не подорожчали. Ще на початку Майдану минулого року мої знайомі дзвонили і питали, що робити. Я їм радив тоді купувати долари, говорив: будете у виграші. Завжди, коли в країні неспокійно курс підвищується. Ну і якщо доходів із однієї роботи не вистачає, шукати альтернативні варіанти.

Кризу 1998 року теж називали технічним дефолтом. В чому подібність і відмінність із теперішньою ситуацією?

– Дефолт 1998 року був більше внутрішнім. Зараз він — зовнішній. І це набагато страшніше. Україна насправді — збиткова країна. Такою вона стала із 2005 року. Коли у країні зменшилось власне виробництво і імпорту стало більше, ніж експорту. Ми 10 років жили по фіксованому курсу 8 гривень, який мав би зрости ще як мінімум чотири роки тому. Колись треба було за це розплачуватись. Ось цей час настав.

При дефолті 1998 року говорили, що він убив народження середнього класу. Зараз така ж ситуація?

– Середній клас у нас був і є. Із 2004 року і до 2013-го він ріс собі і процвітав. Кредити тоді бралися досить активно. Варто лише подивитися, на яких авто їздили. Зараз ситуація 50 на 50. Одні стали гірше себе почувати. Інші – краще бо фінансово уже підкувалися. З іншої сторони такі ситуації мотивують людей розвиватися.

Кредит, якого уряд так чекає від МВФ, нам зараз необхідний. Які ще кроки потрібно зробити усередині країни, щоб стабілізувати ситуацію?

– Все зараз залежить від уряду та Нацбанку. Повинні бути серйозні вливання у банківську систему. Не потрібно банки оголошувати банкрутами. Навпаки: хто має проблеми — зливати з іншим, більшим банком.

Потім — повна реформа податкової системи. Із тією, що є, бізнес не стане себе краще відчувати. Але разом із податковою має проводитись і пенсійна реформа. Людей треба вчити самим створювати собі пенсію. Але, звісно, робити це поступово. Наприклад, теперішні пенсіонери нехай би так і отримували пенсію від держави. А молоді люди 25-30 років мають самі забезпечити собі старість. Це можна зробити, якщо відмінити податок у 32 відсотка, який підприємці сплачують до пенсійного фонду. Він породжує безліч схем для ухилення від нього. Але зобов'язати роботодавців сплачувати ці гроші до страхової компанії, яку обере собі працівник.

Ще один момент — потрібно жорстко контролювати обіг грошей у країні. Ввести картковий безготівковий рахунок. Усі ми знаємо інтернет-сторінки банків, через які можна легко здійснювати будь-які платежі. Уявляєте який це рух тіньових грошей?

Фото Сергія Немирівського