В обласній адміністрації на особливий контроль поставили питання створення в області кооперативів. Зокрема молочарних. Про це говорили на підсумковій колегії обласної адміністрації та на засіданні фермерів протягом останніх двох тижнів. Чиновники впевнені: це дасть можливість селянам продавати своє молоко за значно вищими цінами.

— Ми хочемо реанімувати програму утворення кооперативів на селі, — зазначив на колегії перший заступник губернатора Андрій Гижко, — Якби селяни продавали охолоджене молоко, воно коштувало б не дві з половиною гривні, а мінімум п'ять гривень за літр.

Проте, чи справді кооперативи стануть панацеєю для селян?

Тема кооперативів, зокрема і молочарських далеко не нова. На Вінниччині їх почали організовувати ще із кінця 90-х років. І сьогодні Вінницька область — друга в Україні за кількістю створених кооперативів. Маємо їх 93 офіційно зареєстрованих у різних напрямках: плодоовочеві, по забою тварин, молочарських, по обробітку землі та збору урожаю. Проте, із них функціонує усього 36.

Скільки коштує молоко у кооперативі

Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив "Доля", що у селі Станіславчик Жмеринського району заснували ще у 2007 році. Його директор Людмила Кулик розповідає, що зробити це тоді було дуже важко. А результати не радують.

— Ми тоді виграли грант від держави — 37 тисяч гривень. За 28 тисяч купили холодильне обладнання, інші кошти витратили на ремонт приміщення. Хоча, який то був ремонт — нам дали просто голі стіни із цегли, робили з нуля. Важко було працювати із людьми. Ніхто не вірив, дуже поволі односельці ішли на співпрацю.

Свого молоковоза у кооперативі немає. Для збору молока заключили договір із водієм. Збирають його у бідони, а потім виливають до холодильника і вже охолодженим віддають на завод. Проте, навіть така якість молока не забезпечує хорошої ціни. За 1 літр базисного молока (жирність не менше 3,4) сьогодні дають 2,7 гривні.

— Ніхто дорожче не платить, — каже Людмила Григорівна. — Між заводами існує договір про ціну і ніхто її не підіймає. Були у нас активісти, які хотіли вищої ціни, говорили з людьми. Але заводи просто переставали брати у них молоко і все. Ми також виносили це питання на районний рівень, у районну раду. Але нічого так і не змінилося. Позиція заводів така: ми нікого не примушуємо, хочете здавайте молоко, а хочете — не здавайте. Наше село близько до райцентру, то багато людей їздить продавати молоко на базар, бо там дорожче. Інші просто продають корови, бо ціна на молоко зовсім не вигідна.

Єдина перевага кооперативу, за словами Людмили Григорівни, — створені робочі місця та вища якість молока. У кооперативі зараз працює 4 людини — приймальник молока, техпрацівник, водій та директор.

Потрібно ламати схему

Кооператив — не панацея і не стане нею, якщо на молочному ринку існуватиме нинішня ситуація. Адже найбільший прибуток зараз отримує не виробник молока, а переробник, тобто завод. І він нізащо не віддасть свого прибутку комусь іншому.

— Сьогодні 60-70 відсотків прибутку отримує завод-переробник, 20 відсотків має магазин, який продає молоко, — розповідає голова обласної організації ВГО «Союз учасників сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів України» Анатолій Ольчедаївський. — А селянину залишається 10-15 відсотків. І це при тому, скільки роботи вкладається селянином, щоб отримати це молоко. Це ж грабіж серед білого дня! Я давно говорив: у нас на ринку діє молочна мафія.

Також велика проблема молочного ринку — посередники, які збирають молоко у селян та доставляють на молокозаводи.

— Посередників наплодили самі молокозаводи. У них немає часу шукати людей, збирати у них молоко. А посередники забирають гроші на жирності молока, щільності, — каже Анатолій Ольчедаївський.

За словами Анатолія Миколайовича ситуація має бути докорінно інакшою — 60-70% вартості молока має залишатися у селянина-виробника. А все інше — уже ділитися між переробниками та магазинами. Тобто вартість 1 літра молока для селянина мала б становити не менше 7-8 гривень. А не 2,8 гривні, як це є зараз.

— У нас 80 відсотків молока заготовляють на селі. Селянам платять в середньому три гривні — десь більше, а десь менше — то звідки ж береться ціна 16 гривень за літр молока у магазині? — дивується Анатолій Миколайович.

Селяни не вірять

Щоб це стало реальністю, потрібно створювати молокопереробні центри. По одному на два-три райони. Це теж мають бути кооперативи, які належатимуть селянам-виробникам молока.

— Керівництво у таких переробних пунктах повинно бути наймане, — каже Анатолій Миколайович.

А основний фактор, який має бути присутнім для створення кооперативів, — це довіра селян. Зацікавленості на створення кооперативів не було, бо ціна на молоко фактично не відрізнялась.

— Створювати кооперативи потрібно. Але чиновники мають іти в народ, роз'яснювати, шукати гроші, викликати довіру.

Скільки коштує організувати кооператив

Пік створення кооперативів на Вінниччині, особливо молочарських, припав на 2007-2008 роки. Тоді існувала обласна Програма розвитку фермерських та особистих селянських господарств. За ці роки із обласного бюджету виділили 1 мільйон 625 тисяч гривень.

За словами першого заступника начальника департаменту Агропромислового розвитку ОДА Валентини Кирилюк вісім років тому організувати молочарський кооператив коштувало близько 40 тисяч гривень.
24 тисячі можна було отримати в рамках обласної програми і ще 12 тисяч — від співфінансування районного бюджету і сільської ради.

Сьогодні цю цифру можна сміливо множити на три — згідно курсу долара. Адже одна лише холодильна установка для молока коштує від 50 тисяч гривень.

Зараз на обласному рівні діє програма кредитування для тих, хто готовий створювати кооператив. Також діють різноманітні міжнародні програми. Про них можна дізнатися на сайті ОДА.

Отож, створення кооперативу не гарантує одразу високої ціна на молоко селян. Після створення кооперативу, її потрібно сформувати а потім — відстояти. Адже відбудеться ще більший стик інтересів молокозаводу, якому вигідно брати молоко за низькою ціною, з інтересами селян. Останні ж, аби зберегти ті невеликі копійки, які отримують, можуть не наважитись на протистояння.