Вчора у Вінниці молодь плела купальські вінки, кидала їх у воду, стрибала через вогонь й танцювала середньовічні танці. Перший фестиваль народної культури «Купальське Коло», як і заповідають традиції відбувся недалеко від берегу річки на майданчику коло колишнього кінотеатру «Росія». На заході побував і кореспондент Vlasno.info.


Почалося все дійство ще з 16 години, коли спеціально для дитячої аудиторії стартували різноманітні майстер-класи.


За годину на відкритий майданчик, де запалили купальське вогнище, почала підтягуватися молодь, яка від початку віків складала основну аудиторію цього свята.


Дівчата на галявини змогли навчитися плести вінки з 12 різних видів трав, за кількістю місяців у році. Символічним елементом свята було те, що за традицією цього дня дівчата мали б гадати на вінках, пускаючи їх за водою.


Кидати їх пішли звісно до Бугу.

Після того, як у ріку, з мосту полетіло опудало Марени, слідом відправилися й дівочі вінки.




Окрім того, що неодмінною умовою купальських святкувань було розташування коло річки, посеред майданчику підтримувалося вогнище, через яке стрибали молоді люди.


— Наші предки вірили, що цього дня вогонь очищає людину аж до наступного року, — розповідає організаторка фестивалю Людмила Поворознюк. — А, якщо хтось стрибає через нього не один, то потрібно бути дуже обережним, оскільки в людей поєднується їх енергетика.

Свято Купала було днем, коли зароджувалося нове життя, тому азвичай, першими через вогонь стрибали одинаки, яким це мало посприяти в знаходженні пари. Кожен робив по три стрибка зі сходу на захід.

Наступними були пари. Проте батьки також стрибали з дітьми.



Після того, як всі охочі зробили по три стрибки, спалюють гільце, яке запліталося паралельно з вінками. Після цього через вогнище вже переходити не можна.

А в цей час недалеко на галявині відвідувачі могли постріляти зі справжнього луку.


За словами лучника-реконструктора Володимира Рябцева, у середні віки найкращі луки виготовлялися англійцями з тису:

— Сердцевина тисового дерева надзвичайно тверда, а кожне наступне кільце м'якше. Тому з нього виходили найміцніші луки, які з одного боку могли дуже добре згинатися, проте, не ламалися і слугували воїнові ледве не все життя.

Однак, постріляти гості мали можливість з іншого типу луку, який так само повністю виготовлявся з натуральних матерівлів.

Для тих, хто планував активно повести вечір, діяла також студія середньовічних танців «Танцююча Саламандра». Цього разу вінничани мали можливість вивчити нескладні па «Конського бранлю», який танцювали при дворах Європи шістсот років тому.


Завершувалося святкування кінопоказом української кінематографічної класики «Ніччю на Івана Купала» 1968 року, снятого за мотивами оповідання Миколи Гоголя.

— Мені цікаво було подивитися саме на нічний кінопоказ. Зараз у нашому місті все більше стає подібних заходів і це в будь-якому разі краще, ніж скніти вдома, — каже одна з глядачок вінничанка Анастасія Тетеріна. Дівчина вже деякий час сама влаштовує в колі друзів аматорські кіновечори.


Її подруга Анастасія Євдокимова також завітала на свято.

— Якщо чесно, сподівалася на більш масштабне дійство, однак, це ж, якщо не помиляюся перший фестиваль, тому поглянемо, як далі буде, — каже дівчина.

Фото Богдана Новака