За своє життя Тимко Падура написав досить небагато творів, не всі з них йому вдалось надрукувати. Зазвичай його творчість поширювалась в рукописах або усно. Був навіть прецедент, коли деякі його твори публікували неуповноважені особи, серед яких - Каетан Яблонський, який у 1842 році видав збірку «Пісні Томаша Падури» («Pienia Tomasza Padurry»). До "піратської" збірки увійшла поезія інших авторів, яку Яблонський видав за твори Т. Падури. Деталі дізнавалась кореспондентка Vlasno.info.

Падуру обурило те, що вірші опублікували без його згоди. Тому вже після польського повстання він вирішив впорядкувати свої твори та опублікувати їх у своєму збірнику.

Його старший брат Йозеф тоді працював секретарем у Волинського маршалка Петра Мошинського. Після повстання декабристів його затримали, але брата Падури відпустили, а маршалка заслали у Сибір. Повернувшись із заслання, Мошинський викликав Йозефа та розрахувався за його службу. Частину тих грошей брати витратили на будинок у Махнівці, а іншу — на подорож до Варшави та інвестицію в друк книги.

— У Варшаві Тимка прийняли не дуже привітно, бо вже тоді була цензура. Йому довелось там провести кілька тижнів та звертатись до впливових людей по допомогу. У видавництві Глюцксберга йому все ж вдалось видати збірку поезії під назвою "Українки з нотами Тимка Падури" («Ukraіnky z nutoju»), до якої увійшли дев'ять українок та три думи, — розповів історик Микола Купчик. — За збірку Падурі запропонували дві тисячі злотих. Та все ж він відмовився і забрав тираж книг. Частину з них він продав, частину роздарував, ще частина — намокла під час транспортування та була втрачена.

За життя Тимка Падури його творчість була мало відома широкому загалу. Одна з його пісень — "Гей, соколи!", набула популярності лише після того, як прозвучала у історичному фільмі "Вогнем і мечем". Тоді українці та поляки, які вважали цей твір своєю народною піснею, зацікавились творчістю поета. Виявилось, що примірників книги, виданої за його життя, збереглось не так багато. Та все ж нам вдалось розшукати збірку "Українки з нотами Тимка Падури" у відділі рідкісних книг Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки імені К. А. Тімірязєва.

— Примірник, який знаходиться у нашій бібліотеці, належав польському шляхтичу Русановському. Його родині належала садиба у Якушинцях. Вони були прихильниками польської літератури та мали велику бібліотеку. Цю книгу, скоріш за все, придбали, — розповіла завідуюча відділом рідкісних видань Олена Сафронова. — Після революції, коли всі маєтки були націоналізовані, невелика частина книг із приватних бібліотек, в тому числі і Русановського, опинилась спочатку у філії колишньої Всенародної бібліотеки України (зараз Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського - ред). А в 30-х роках велика частина цієї бібліотеки потрапила до "Гоголівки" (Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека імені К. А. Тімірязєва – раніше Вінницька публічна бібліотека ім. Гоголя - ред.). З тих пір книга знаходиться у нас.

Особливістю творів Тимка Падури є стиль написання — більшість віршів написані українською, але латинськими буквами. До книги "Українки з нотами Тимка Падури" увійшли твори, написані на Поділлі про історичні події того часу.

— Після того, як Падура видав цю книгу, вона була на слуху. Багато хто підтримував його творчість, але багато хто критикував. Здебільшого критикували поляки, які не розуміли його любов до України, — зазначила Олена Сафронова. — Книга ХІХ століття про Україну — це цінність. Для нас було дуже важливо її зберегти. Зараз разом з організаторами проекту ми її відцифрували. Тож її можна переглянути на нашому сайті онлайн.

За словами організаторки проекту Ольги Маліновської, для того, щоб сучасне суспільство змогло прочитати книгу "Українки з нотами Тимка Падури" вірші переклали українською та "поклали" на ноти.

— Мені було цікаво попрацювати з творчістю Тимка Падури. Мій чоловік набирав ноти у спеціальній програмі та адаптовував їх під систему сучасної нотації. Я редагувала переклад пісень, щоб текст милозвучно лягав на ноти, — розповіла викладач музично-теоретичних дисциплін музичного відділення Бердичівського педагогічного коледжу Наталія Мельник. — Пісні Падури зможуть зіграти студенти педагогічного коледжу. Тому їх можна використовувати як варіативний матеріал у навчальній програмі.

— Спеціалісти з каліграфії, переглядаючи цей збірник, зазначили, що для написання нот Падура використовував шрифти, які у той час подобались жінкам. Проте на сьогодні ці шрифти досить складні для сприйняття. Тому ми вирішили зробити його творчість доступною для будь-кого. Переклали тексти та адаптували його до нот, — розповіла Ольга Маліновська. — Оскільки автор відомої пісні "Гей, соколи!" проживав у Махнівці, ми вирішили створити культурно-туристичний центр, який би приваблював туристів не лише зі всієї України, а й Польщі. Крім цього, у своїх творах Падура висвітлював відносини між нашими народами як дружні, братні. У нас дійсно є спільна історія, культура та звичаї. Завдяки цьому ми можемо і надалі розвивати міжнародні відносини.

Збірник "Українки з нотами Тимка Падури" можна скачати у електронному вигляді. Також його твори увійдуть до книги М. Купчика "Стежками Тимка Падури", яку презентують у рамках проекту. Детальну інформацію про життя та творчість поета можна буде отримати у культурно-туристичному центрі.

Нагадаємо, 21 вересня у селі Махнівка, що на Вінниччині вперше відбудеться фестиваль, присвячений унікальній людині — музиканту Тимку Падурі, автору відомої пісні "Гей, соколи".

Організатор проекту "Медіа Центр «Власно».

Проект реалізується за підтримки Українського культурного фонду, Вінницької облдержадміністрації, Козятинської РДА, Козятинської районної ради, Козятинської міської ради, Махнівської сільської ради.

Хочете отримувати головні новини у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

Фото: vlasno.info, pryvitannya.com