Вінниця відсвяткувала День визволення України

На честь Дня визволення України від німецьких загарбників вінничани цього ранку поклали квіти до меморіалу Слави, що на Європейській площі.

Урочистості розпочалися в стінах вінницької ОДА, де голова Вінницької ОДА Валерій Коровій та голова обласної ради Сергій Свитко нагородили ветеранів Другої світової війни почесними грамотами.

– Сімдесят перша річниця визволення України від нацизму – велика перемога народу, який в непростий час піднявся і виборов свою землю, – сказав під час звернення до ветеранів пан Коровій. – Саме тому перемога над німецькими окупаційними військами є великим святом для всіх. А ті молоді хлопці, які зараз боронять Україну, виховані на вашому прикладі!

Сергій Свитко, в свою чергу, підтримав слова очільника області:

– Так вийшло, що у Другій світовій війні українці опинилися між молотом та ковадлом, між двома тоталітарними державами – нацистською Німеччиною і Радянським Союзом, – промовив він. – На жаль, відновлення української державності тоді не сталося. Але зараз в нас є шанс побудувати нову Україну, і в цьому нам допоможе ваш приклад.

По завершенні церемонії старенькі ветерани радо спілкувалися між собою та давали коментарі журналістам.


– Для мене сьогоднішній день є пам'ятним, адже я був у складі військ, які вибивали нацистів за межі нинішнього кордону України, – пригадує ветеран з Літина Афанасій Якович Вінницький. – Мене призвали в армію у сорок четвертому році. На той момент мені було 18 років. Ми, новобранці, пішки йшли до Тернополя, де нам видали військову форму і підготували.

Афанасій Якович пригадує свій довгий бойовий шлях, який завершився на заході Польщі:

– Я брав участь у визволенні Львова, Радехова та Рави Руської. Був в оточенні під Бродами, визволяв Польщу, дійшов до Одера. На Одері мене серйозно поранили і я потрапив до госпіталю. Після лікування мене комісували.

Продовжилися святкування вже біля меморіалу Слави. Декілька сотень вінничан прийшли покласти квіти загиблим воїнам тієї війни. Цікаво, що серед них були представники різних поколінь: від літніх ветаранів до юних школярів.


– Якби не було б цього дня, ми з вами, можливо, жили би зараз при німецькій окупації, тож я надаю йому велике значення, – розповідає учень дев'ятого класу Дмитро Задорожній. – Також я розумію, що для нашого народу війна була страшною трагедією. Воювати хотіли Гітлер і Сталін, але аж ніяк не наші люди. Бо будь-яка війна це погано: чоловіки помирають або втрачають здоров'я, жінки залишаються вдовами, а діти – сиротами. Тому я поважаю тих, хто тоді відстояв для нас мир. Бажаю ветеранам міцного здоров'я.

Під час церемонії покладання квітів у похмурому осінньому небі над Європейською площею раптом засяяло сонце. Можливо, це щасливе знамення, яке пророкує мир та добробут Україні.







Фото Олександрі Сашньова