Напередодні Дня Збройних сил України влада вкотре підіймає важливі для армії питання. Нерідко вони супроводжуються зустрічами з ветеранами, покладанням квітів.

Збройні сили нашої держави є трохи молодшими за її незалежність. Саме 6 грудня 1991 року Республіка Україна на законодавчому рівні закріпила появу армії, на той час однієї з найпотужніших у світі. З 1993 року Верховна Рада ввела нове свято — День Збройних сил.

Журналісти Vlasno.info запитали у вінничан, яке значення для них має цей день, якою вони пам'ятать армію і в чому бачать її майбутнє?

— Кожна спеціальність мусить мати свій день для вшанування. Як колишній військовий я дуже добре пам'ятаю стан армії в минулому, — говорить колишній прес-секретар керівництва Військово-повітряних Сил України, Анатолій Тобілко, — я щасливий, що збройним силам нарешті наша держава приділяє увагу. Сама історія нагадала нам, навіщо країні армія.

— Звісно, що в цей день я згадую, як сам колись служив, — відповідає Володимир Токар, — Але ми маємо не тільки пам'ятати минуле, славні і безславні часи, а й дивитися на те, якою армією керуємо зараз. Чи всього їй достатньо, щоб витримати, перемогти?

В Ганни Обшанської син військовий і нерідко перебуває на лінії розмежування в зоні АТО.
— Дуже тривожне свято, особливо в цей час, — зітхає Ганна Михайлівна, — Я не можу не згадати всіх наших військових, особливо тих, хто вже не повернеться додому. Безумовно, не варто забувати про них і тоді, коли настане мирний час.

— День цей — надзвичайно важливий, оскільки немає держави без армії, — стверджує Валерій Козяк, — Нарешті про цю засадничу істину згадала і Україна. Добре, що не запізно, адже всі добре пам'ятаємо, як раніше було.

 Більш критичним, проте, є Дмитро Кравченко, який на сьогоднішній день є офіцером у відставці.

— Для мене цей день завжди був пов'язаний із організаційними питаннями, рутиною, як і для командування в принципі, — констатує Дмитро Олександрович, — Служба для мене ж полягала у сумлінній праці, а не роботі заради мундиру.

Фото Влада Боднара