Збірку поезій «373», «дощову книгу», як означила сама авторка, презентувала вінничанам у книгарні «Є» українська поетеса та перекладач Маріанна Кіяновська. Вечір проходив під грифом філософії та поезії, простоти та тяглості у поезії, простих запитань та розумних відповідей.
Розповідала Маріанна і про перші проби пера ще у 8-річному віці, і про курйозний випадок ще зі студентських часів.
– Це була літня сесія, ми писали екзамен. Я сиділа за столом, а переді мною була лише ручка та чистий аркуш паперу. В цей момент мені захотілося написати вірш. На аркуші для екзамену його написати я не могла, а оскільки прийшла на екзамен у спідниці, то почала писати просто на нозі. А коли це «письмо» дійшло набагато вище коліна (кокетливо підсміюється – Авт.), то викладач помітив мої творчі потуги, підійшов і запитує: «А це що таке?!», а я почервоніла і відповідаю: «Вірш», а він: «Та не може бути!». А потім придивився і вже він почервонів – то справді був вірш. Це один з тих моментів університетського життя, про який пам'ятатиму завжди.
Насамкінець вечора Маріанна звернулася до молодого покоління, присутнього на презентації.
– Чим більше ви будете читати, чим більше ви будете рефлексувати, чим більше ви будете думати – тим більше ви встигнете у своєму житті, бо такі моменти як зараз, бувають один раз на сто років. Тому що зима на Майдані, літні події під Іловайськом, «осінні» кіборги в донецькому аеропорту – всі ці речі нас міняють, але ми цього не помічаємо.
Смаку зустрічі додала ведуча та модератор вечора, вінницька поетка та перекладач Катерина Калитко, яка продуманими питаннями та вдумливим поглядом створила атмосферу невимушеності та доброзичливості між гостею та слухачами.