Історію воїна, письменника, в'язня Юрія Покоса описала в історичному біографічному романі "Загублений між війнами" вінничанка Наталка Доляк. Книгу презентували у Книгарні "Є".

– Мені хотілося писати на історичну тематику, я добре вивчила історію тих часів, був багаж знань, почала думати, про що би я хотіла написати, і раптом згадала, як роки три тому колега скинув мені посилання на статтю про відомих українців, – згадує Наталка Доляк. – Там було про спортсменів та інших українців, а ще одним рядком описано: Юрій Покос у 1902 році врятував Вінстона Черчилля від розстрілу. Ще тоді в мені це засіло, дивувалася, чому ми цього не знаємо, розпочала шукати інформацію.

Юрій Покос (справжнє прізвище — Будяк) пройшов Першу світову та англо-бурську війни, ГУЛАГ, був літератором та активним учасником революції 1905 року, Є інформація, що він помер від голоду та виснаження. Існує припущення, що сам Покос попросив Черчилля, аби той не афішував те, що сталося чи гіпотеза про те, що майбутній президент США оплатив українцеві навчання у Оксфорді, аби той мовчав. Про все це — у книзі Наталки Доляк.

Письменниця зробила значний обсяг роботи, скажімо, власноруч малювала карти Південної Африки, аби знати, де розташована республіка Трансвааль, Оранжева Республіка, які річки між ними протікають тощо.

– Я не могла написати, що бури, білі мешканці Африки, сиділи на перевалі та їли гречану кашу. Тому віднаходила тематичну літературу та досліджувала питання досконало. Які в них коні могли бути, які ландшафти тощо. Між іншим, саме у ті місця, де колись воювали англійці та бури, летять українські лелеки на зимівлю. А коли вивчала природу Південної Африки — широкі ріки, плеса — то вона дуже нагадувала Україну.

Прослідковується, за словами Наталки, і нечітка та розмита паралель із теперішніми подіями в Україні та описаними у книзі: добровольці (в тім числі і Юрій Покос) на війну їхали окриленими романтиками, їхали боронити маленький народ, на який тисли імперіалісти-англійці.

Чимало у книзі й закодованих сенсів та кодів, які, каже письменниця, читачі зазвичай розшифровують.

Книгу Наталка Доляк присвятила батькові.

Фото Людмили Кліщук