Генерали — мудаки, а 18-річні добровольці полку "Азов"— "без п'яти хвилин міністри оборони" – про головних героїв нового роману "Чорне сонце" розповів вінничанам його автор Василь Шкляр.

Головний герой твору — політвиховник полку із позивним Художник (Олександр). Однак автор змінив його позивний на Маляр задля безпеки бійця, адже, за словами Шкляра, деякі речі з книги "можуть не сподобатися владі".


– Багато хто каже, що твори про війну мають з'являтися через деякий час, адже потрібно осмислити цю війну, відсвяткувати перемогу, а потім знімати фільми та писати твори про війну. І я підтримую цю думку. Однак трапилася історія, що не дала мені спокою. Азовці самі написали цю історію, а я її лише задокументував, – каже Василь Шкляр.

Автора пов'язують із полком "Азов" тісні взаємини, зокрема, Шкляр їздив під Маріуполь із презентацією твору, жив із азовцями кілька днів. У книзі не змінено майже жодного позивного.

– Чорні чоловічки на Донбасі — ті, хто утворили батальйон, а потім і полк "Азов" – пішли на Схід у чорних спецівках, гордо назвавши себе "Чорний корпус". Вони знають, що таке голос рідної крові. У них не було зброї, лиш хтось мав пістолет, хтось — мисливську рушницю. Але згодом було визволення Маріуполя, та інші драматичні і трагічні сторінки, пов'язані із подіями у Мар'їнці та в Іловайську, – згадує Василь Шкляр.

Автор називає твір містично-філософською притчею. Роман художній, хоча базується на документальних фактах із життя азовців.

Книга написана з реального життя, а найбільшою похвалою для автора були слова командира полку "Азов" Андрія Білецького про те, що це книга "про дух "Азову".












Фото Людмили Кліщук