Маленький песик, трьохмасний кіт, качки, стиглі грона винограду, жаба, що дуже уважно дивиться в об'єктив, опале листя, кам'яний мур, свіжа рілля, щирі та добрі люди, які знають історію — таким побачили село Клембівку на Ямпільщині вінницькі ініціатори фільму "Місце одне — життя різне" Анна Савчинська та Олексій Марцев.

А вчора у Книгарні Є презентували стрічку та обговорили її у вузькому колі любителів якісного кінематографу.

Картини сільського розміреного ритму життя клембівчан поєднуються із розповідями місцевих мешканців про дитинство, одруження, тамтешні ремесла та промисли, віхи української історії, які локалізувалися в селі на Вінниччині.

Вінничани, що прийшли на перегляд, назвали фільм "згустком історії", "зворотньою стороною вишивки". У стрічці мало звукових ефектів, багато тиші та співу птахів, які навіть восени (зйомки фільму відбувалися у листопаді — прим.ред.) не втихали.

– Ми хотіли не показувати, що цей фільм зроблений нами, хотіли зробити його чистим, з мінімальним технічним втручанням.

Три основні питання, які запитувала Анна у мешканців Клембівки, які й стали персонажами фільму: історії, що пов'язані з дитинством, молодість та їхнє нинішнє сприйняття життя.

– Клембівка це не виняток, а правило. А фільм — це спроба осмислити регіональну ідентичність та зрозуміти, що робить нас частиною певної спільноти, чому ми визначаємо себе як українці, вінничани чи подоляни, – каже Анна Савчинська.

Фільм вже презентували у Клембівці. Творці фільму кажуть: героїні стрічки, коли побачили себе на екрані, не могли стримувати сліз.

– Потужним був зворотній зв'язок, який ми отримали після спілкування із місцевими мешканцями. Кожен ці історії сприймає як частину своїх історій. Вони це не проговорюють із сусідами чи рідними, адже спілкуються про повсякденні проблеми. Із нами вони ділилися вже чимсь сокровенним, – продовжує Анна Савчинська. – Всіх цих людей об'єднує доброта та відкритість. Щоразу, коли переглядаю цей фільм, я співпереживаю разом із його героями. А найголовніше те, що хочеться повернутися до них ще і ще. Із цим місцем мене пов'язують сильні емоції та переживання. Я зрозуміла, що саме сильні переживання, а не лише народження у якомусь місці та життя там, сприяють формуванню ідентичності.

Найближчим часом фільм планують викласти і в мережу Інтернет, де кожен зможе переглянути півгодини чогось рідного та автентичного.

– Для мене немає чогось іншого і кращого, аніж Клембівка, – каже персонажка фільму.

– Хто де виріс, той те і цінує, – підсумовує мешканець Клембівки.

Фото Людмили Кліщук