В експозиції зразки української вишивки, що поширена на Східному Поділлі. Її відтворили учні Студії подільської вишивки, яка почала діяти у Вінниці з 8 листопада 2014 року у приміщенні міської бібліотеки №11. Студію відкрило подружжя Єрмакових, яке через війну переїхало на Вінниччину з Луганська.

Інна зараз викладає фотожурналістику в Донецькому національному університеті. Вона останній рік присвятила дослідженню, систематизуванню типів вишивки. Саме їй належать фотографії подільських вишиваних сорочок, які презентувалися на виставці.

Для Андрія Єрмакова, інженера-фізика за освітою, вишивка є не просто захопленням. Він займається нею більше восьми років. З багатьма людьми, які записалися до студії, він познайомився ще до переїзду у Вінницю в інтернеті.


— Зараз вишитий орнамент є досить модним. Людей, які купують вишиту на конвеєрі продукцію і носять її, не варто ні в чому звинувачувати, — говорить Андрій Олександрович, — багато українців навіть не підозрюють, що є унікальні орнаменти, техніку виготовлення яких ми майже загубили. В давні часи вишивка була не тільки засобом перенесення інформації, вона залежала переважно від примусу. Треба було собі робити одяг. Дівчат не пускали до школи доки вони не вишиють сорочки. Спроба створити єдиний "радянський нарід" призвела до того, що бачимо зараз.


Сам чоловік займається відродженням суто подільської вишивки.

— Загалом те, що я роблю — своєрідний шлях порятунку від того, що сталося з нашою країною і моєю родиною зокрема, — говорить його дружина Інна Єрмакова, — коли я долучилася до захоплення чоловіка, то зрозуміла, що унікальні типи вишивки зараз перебувають на межі винищення. Це є прямим наслідком того, що робилося в попередні роки з українським народом, його культурою.


Одна з учасниць студії, Анастасія Фоміна, познайомилась з Андрієм через інтернет. Вони обмінювалися знаннями про стилі та техніки вишивки.

— Завдяки заняттям я змогла засвоїти техніку "низинки", — говорить жінка, — Це є унікальний вид вишивки, який характеризується тим, що вишивка відбувається з виворотнього боку. Потім все перевертається і ми бачимо її "обличчя". Складно було зрозуміти, як йде нитка, а далі як по маслу пішло.


Родина Олени Нікіфорової родом з Черкащини. Вона починала з вишивання картин, а потім звернулася до народної творчості. З Андрієм так само була знайома раніше лише в інтернеті.

— Не думаю, що наші бабусі вишивали, тому, що це було модою. Раніше по сорочці можна було прочитати звідки жінка, чи вона заміжня, скільки в неї дітей, з якої навіть родини, — розповідає жінка, — Нажаль це втрачено зараз. Але багато іншого збереглося. Тому ми і намагаємося це відродити.

Подільська вишивка належить до найдавнішого в Україні типу цього мистецтва. Тут побутує не менше, ніж 150 технік, які дуже часто перебувають на межі забуття. Виставка у Центрі народної творчості присвячена не тільки різноманіттю подільських орнаментів. Вона має на меті поширити знання про традиційні місцеві культурні скарби, привернути увагу людей, а також залучити до їх відродження.

Фото Богдана Новака