27 вересня у селі Білий Рукав Хмільницького району односельчани попрощались із 28-річним солдатом АТО Віталієм Яцюком, який повісився на власному подвір'ї. Аби віддати останню шану на похорони з'їхались не тільки односельчани, ай не байдужі зі всіх окружних сіл та військові, що служили разом із померлим. Про це кореспонденту Vlasno.info повідомила голова сільської ради села Білий Рукав Оксана Тишкевич.

– У понеділок до мене зателефонували слідчі, сказали, щоб я виїхала до будинку Яцюків, бо там Віталій повісився. Коли приїхала то побачила «чорного» від горя батька, який сидів на землі й плакав через втрату єдиного сина. Пізніше він розповів, що ще в ночі бачив, як Віталій не спав й дивився фільм, а коли о 7:30 ранку вийшов на вулицю, щоб вправлятися по господарству побачив цю картину. За хлівом на перегородній балці висів вже холодний Віталік. Батько побіг по сусідах, які й допомогли йому зняти тіло й покласти на землю до приїзду поліції, – розповідає Оксана Тишкевич.

Віталія Яцюка призвали на строкову військову службу в травні 2015 року. Він йшов на війну з гордістю, всім друзям та знайомим розповідав, що гордий захищати рідну країну.

– Віталік був просто золотою дитиною, гарно вчився у школі після закінчення, якої пішов служити в армію. Потім їздив на заробітки, спочатку сам, а потім із батьком. Його батьки були розведені, мати переїхала жити в інше село, а він так й залишився жити в рідній хаті з татом, – говорить Оксана. – Його батько працює в нас директором Будинку культури, то він часто звертався до нас за допомогою. Коли два місяці тому хлопець повернувся з фронту, то його наче підмінили. Він майже нічого не їв, весь день лежав й дивився у стелю, а вечорами переглядав фото друзів із фронту та військові фільми. Категорично відмовлявся йти на контакт й говорити з кимось. Ми хотіли відвезти його в центр психологічної допомоги, але не змогли. Він не маленька дитина, яку можна змусити.

Ілюстративне фото: cerkva.horodok.lviv.ua