Третю річницю початку Революції Гідності сьогодні відзначають по усій Україні. Звідусіль протягом дня люди стікаються на Майдан Незалежності в Київ. Відправилися до столиці й кілька десятків вінницьких активістів, а разом з ними й кореспондент Vlasno.info.

Картина на Майдані нас чекала зовсім нереволюційна: люди, які гуртувалися по кілька чоловік, відсутність сцени та будь-яких акцій, кордони правоохоронців, автозаки та металошукачі. Тому коли майданом прокрокував більш, ніж тисячний марш активістів різних патріотичних організацій під синьо-жовтими прапорами. Багато тих, хто був неподалік, приєдналися до ходи.

Серед них - Олексій Григорович, пенсіонер з Києва, вбраний в розмальовану майданівським "почерком" каску та український прапор. Біля стіни пам'яті зупиняється і кладе дві квіточки.

- Вшанував знайомого, не скажу, що близький, але побратим - кілька днів спілкувалися з ним на Майдані, - пояснює Олексій Григорович.
За три роки, каже, у його житті мало що змінилось.

- Змушений працювати, хоч і на пенсії, а знайомих з Майдану багато розчарувалось. Я - один з перших. Не в самому Майдані, ні, а в тому, що сталося після нього. А кілька друзів, які були тут зі мною, вже взагалі померли.

Тим часом колона зупиняється на початку Банкової. Адміністрація Президента, попри розпал робочого дня, здається місцем закинутим і безлюдним. За кордонами правоохоронців цього разу опиняється і київський Будинок Письменника, хоча паркан, яким відгороджено АП, починається далі за ним.

Марш зупинився, аби передати главі держави питання, написані українцями. Питання Президенту цього тижня задавала вся країна, з різних міст до столиці звезли, написані на ватманах шість тисяч питань. Частину з них розвісили перед президенською адміністрацією.

Серед них впізнаємо й вінницький: "Чому Юрія Хорта судять через ваш перевернутий портрет?". Загалом же вінничани зібрали близько трьохсот питань на вулицях міста.

Учасники мітингу зачитали найбільш поширені питання, які стосувалися АТО, мінських угод, рівня життя українців, зарплат, тарифів і т.ін.

- Та ніхто не вийде на Майдан більш, - говорить один чоловік іншому, роздивляючися плакати. - Всі добре живуть, чого їм знімати владу? Нам же так сказали, а ми слухаємо.

Не вірили активісти й у те, що хтось вийде до них від Президента. Тому рушили в бік Генеральної прокуратури.

- Давайте діждемось, - намагалася їх спинити жінка, голосний крик якої привернув загальну увагу. - У мене син зник, і куди не зверталась, ніхто знайти не може. А вони дітей зігнали сюди і женуть їх до прокуратури.

Словам жінки особливого значення не надали, тож вона продовжила свій виступ вже біля прокуратури.
Дорогою до неї, коли колона рухалася, вигукуючи патріотичні гасла, прозвучало гасло холодноярців: "Воля або смерть".

- Не треба нам смерть, воля треба, а смертей вже досить, - зауважує пані Ніна, киянка пенсійного віку в яскраво-помаранчевому жилеті та з такою ж каскою.

Речі, каже, з нею з Майдану.

- До смерті берегтиму цю каску, і жилетки нам теж тут видавали. Я часто на мітинги ходжу, особливо - до Генпрокуратури. Але сьогодні там навряд хтось буде - вже досі пішли " відзначати".

Очікувано, прокурорів активісти не побачили, були правоохоронці, які перешкод не чинили. Керівництво "Національного корпусу" подбало про подарунок: перед входом до Генпрокуратури встановили гранітну плиту, схожу на надгробок. На ній було викарбувано імена генпрокурорів, які "поховали справу майдану" та дати їх служби. Імені нинішнього - Юрія Луценка - на камені нема, як нема і кінцевої дати.

За словами Олександа Алфьорова, який виступив на цьому мітингу, йому дають шанс і чекають подальших дій.
Плиту з-під прокуратури прибрали за лічені хвилини після того, як активісти розійшлися.

Фото Ірини Басенко