Більше сотні контрактників відправили днями з Вінниці у навчальні центри, до Василькова (Повітряні сили) та Десни (Сухопутні війська), передає Vlasno.info.

– Кадри потрібні у Сухопутні та Військово-Морські сили, високомобільні десантні війська, – розповідає офіцер відділу комплектування та призову Вінницького обласного військового комісаріату Володимир Дозорець. – Два місяці вінничани у навчальному центрі отримуватимуть загальновійськову підготовку, потім побажання військових щодо служби у певному роді військ врахують та скерують у відповідні військові частини, де вже здійснюватимуть фахову підготовку.

Співробітники військкомату перед відправкою наголошують, аби контрактники пильнували за своїми морально-діловими якостями.

– Якщо будете їх порушувати — не доїдете до Львівщини. Якщо питимете в дорозі ще в автобусі — вийдете ще на тернопільських полонинах, – попереджають новобранців.

Богдану 19 років. Планує служити у лавах артилеристів — порадив товариш, який вже рік служить у лавах ЗСУ.

– Мріяв із дитинства стати військовим. Головною мотивацією став кар'єрний ріст, – каже Богдан. – Батьки сприйняли моє рішення шоком: я їх поставив перед фактом. Казали, що ще рано йти у військо, але нормально, з часом адаптувалися.

23-річний Олександр вже має військовий досвід — із 2014 року у складі батальйону спеціального призначення "Вінниця". Зараз має відношення із однієї з військових частин про майбутню службу у її складі.

– Наш батальйон свого часу перевели на третю лінію оборони, це не цікаво та мало користі з того, – розповідає Сашко. – Тому отримали відношення, пройшли військово-лікарську комісію, зібрали документи та нині від'їжджаємо до навчального центру.

Із 120 військових — 12 жінок. 38-річна Ганна із Крижополя планує опанувати не зовсім жіночу спеціальність снайпера.

– Набридло лише спостерігати за тим, що робиться в країні, хочеться зробити і свій внесок у майбутнє країни. Я досі працювала в охороні, навички стрільби маю.

Андрій навчався у політесі, йому 19 років. На другий курс не пішов — професію архітектора він змінить на десантні війська. На службу його проводжає батько.

– Від диплому зараз користі малувато, а моїй країні потрібна сильна армія, – вважає Андрій. – Так, зараз війна, але це не лякає.

19-річна Оля проводжає свого хлопця на військову службу. Переповнюють відчуття і гордості, і трохи страху.

– Я не можу йому забороняти робити те, що він хоче та що йому до душі. Його цікавить зброя, військо, а коли я казала, що краще знайти цивільну роботу чи поїхати за кордон, то він дуже різко на це реагував. При ньому не можна говорити, що в країні нашій жити кепсько, бо він оптиміст та все робить, аби держава рухалася вперед, – розповідає Оля та ділиться порадами, якою має бути дружина військового. – Терпляча, бо війна залишає свій відбиток. Жінка має підтримувати свого чоловіка, він дуже часто потребує цього. Він має знати, що у моїх очах — мужній воїн та бачити, що я за нього горда.

У жовтні, нагадаємо, розпочинається осінній призов до війська.

Фото Людмили Кліщук