П'ятого грудня в Україні на державному рівні відзначається День волонтера. Історії людей, які віддали роки свого життя війні, аби в наших містах і селах був мир, часом вражають до глибини душі. Адже найчастіше волонтери, які роками їздять на передову, самі беруть до рук зброю і йдуть в ряди добровольців. Або ж навпаки — добровольці, які з різних причин більше не можуть воювати — стають волонтерами. Сьогоднішня історія — про надзвичайну людину — Івана Ребара.

У селі Тягун Іллінецького району сільський голова, а віднедавна виконуючий обов'язки старости Іван Ребар, після АТО очолив село й за два роки вивів його на високий рівень. Чоловік мріє, щоб його село було не гіршим за європейські, й з кожним днем втілює цю мрію в життя.

– До Майдану я був аграрієм, мав шматок поля, техніку, з робітниками сіяли й збирали пшеницю. Взимку не було роботи, а друзі весь час говорили, що в Києві робиться просто жах. Потім побачив Майдан своїми очима, побачив своїми очима кров, людей, в очах яких «палав вогонь» боротьби за краще майбутнє. Мав із собою трохи їжі, роздав і поїхав додому, де сидіти спокійно вже не зміг. Й вирішив, що треба їхати захищати дітей. В один із «найпекельніших» днів отримав поранення голови, ледве пояснив дружині звідки в мене шрами, – розповідає Іван Ребар. – Багато побратимів тоді поховали, тому довести почате до кінця стало вже справою честі. Після подій в Криму, коли стало відомо про ситуацію на Сході, відразу записався добровольцем й пробув рік на передовій. Там у нас був один бронежилет і автомат на всіх, який одягав той, хто чергував.

Продав бізнес і пішов на війну

Коли почалась війна, Іван продав весь бізнес й всі сили почав відавати війні. Вдома у нього залишилась дружина й троє синів, які виживали на дружининій зарплаті й за рахунок городу та сільського господарства.

– Коли офіційно вступив у батальйон «Донбас», волонтери із Іллінців нам багато допомагали. Перед вступом у батальйон дружина думала, що я буду волонтером й тільки, коли я запросив її на присягу, вона зрозуміла, що я пішов воювати. Приблизно рік був на передовій, поступово разом із побратимами пройти по всіх лінії фронту. 200 метрів нам не вдалось дійти, що б потрапити в Іловайськ ми зустріли ворога від якого я отримав бойову кулю в ногу. Поранення було настільки серйозним, що я самостійно не міг ні рухати нею ні спинити кровотечу й втратив свідомість. На базі мені трохи підлатали ноги й дали із собою гранату й дві пачки цигарок. Здаватись я не мав намірів, якби мене взяли в полон то б загинули б всі, – каже сільський староста.

Дев'ять операцій та півтора роки лікування

Івана все ж вдалось доставити на мирну територію де йому надали всю необхідну допомогу. Дев'ять операцій йому довелось перенести, аби ногу по кісточці склали докупи.

– Після лікування в Дніпропетровську мені вдалось потрапити під державну програму й отримати спеціалізоване лікування в Естонії. Саме завдяки старанням естонських лікарів, я можу ходити. Там мені поставили спеціальний апарат, який сам контролював витяжки, розтяжки. Його вартість сягала 11 тисяч євро, – говорить Ребар. – За півтора роки лікування я почав ходити не проходячи жодної реабілітації. Мене стимулювало те, що є три хлопчика заради яких я не маю права падати духом.

Завдяки лікуванню й сильному бажанню чоловік потроху піднявся на ноги, щоправда його й досі турбують оніміння й прокручування ноги на зміну погоди. Дотого ж поранена нога стала коротшою за здорову й тепер він мусить ходити з ціпком.

АТОвець — сільський голова

– Коли приїхав у 2015 році в село почув, що скоро вибори, вирішив не сидіти на місці й подав свою кандидатуру, отримав довіру від людей і став сільським головою. З перших місяців роботи почав займатись благоустроєм села, налагоджував контакти з підприємцями, фермерами й аграріями. Так спільними силами поприбирали всю територію, по вулицях провели світло із економними лампочками та не залежним регулюванням світла. Також відновили будинки культури й повисипали всі дороги. Вже готовий проект на весну по асфальтуванню центральної вулиці, – ділиться досвідом Іван.

Нещодавно Тягунська сільська рада об'єдналось з Ілінцями я Іван Ребар став виконуючим обов'язки старости .

– Я намагаюсь й не оминати увагою екологічний чинник, по всьому селі встановили спеціальні урни для збору й сортування пластику й скла. Ми їх сортуємо по пакетах й здаємо на спеціальне підприємство, яке нам платить за нього гроші. За вирученні кошти купуємо бензин для мотокос й на інший благоустрій села. Хочу, щоб моє село було не гірше за села в Європі, – додає сільський голова.

Окрім обов'язків сільського голови, Іван Ребар активно займається волонтерством й їздить з друзями на передову доставляючи необхідні речі. Наступна поїздка планується на 10 грудня, всі бажаючі можуть долучитися до збору допомоги. Приватбанк 4731 2191 0750 3850. Телефони для зв'язку 0667576274, 0687608458.

Редакція медіа центру "Власно" пишається нашими волонтерами. Ми зичимо вам залізного здоров'я, міцного родинного щастя та найскорішого миру в нашій країні. Ми знаємо, що після перемоги у цій війні, ви все одно будете волонтерами, ви будете опікуватися знедоленими, збирати кошти на лікування хворих дітей чи допомагатимете бездомним тваринам. Без роботи точно не лишитеся, бо людям, які відкрили своє серце безкорисливим добрим справам завжди є кого рятувати. Дякуємо Вам!