«Пам'ятник на площі Героїв Небесної Сотні мав би об'єднувати міську громаду», - таку думку висловлюють вінничани у соціальних мережах, повідомляє Vlasno.info.

Юлія Таранюк

Шановні вінницькі проплачені борці за «справедливість», Тарас Шевченко – не новорічна іграшка, що її можна то на ялинку, то з ялинки. Конфлікт вінничан із владою щодо питання пам'ятника Поетові – давній, ще домайданівський.

Під час Майдану зібрано до п'яти тисяч підписів та кошти на встановлення погруддя саме на колишній площі Театральній (нині Майдан Героїв Небесної Сотні). А волю й думку територіальної громади треба поважати й дослухатися до людей (Стаття 5. Україна є республікою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ.) Закидають, що нема дозвільних документів. Скажіть, будь-ласка, а прийняти рішення Вінницькій міській раді про підтвердження місця пам'ятника Кобзарю на Майдані Героїв Небесної Сотні – це море пересунути? На дохідні комерційні об'єкти документи швидко готуються, як в Європі. А все, що стосується пам'яток культури й самої української культури, тягнеться, як на волах.

Це – перша заувага. Друга – ніхто не зневажає Героїв російсько-української війни та Небесну Сотню. Навпаки, були запропоновані проекти, які єднали в одну мистецьку композицію увесь наш пантеон борців: давніх та новітніх. Де були б збережені високі традиції пластичного мистецтва, що маркувало б нас саме як Україну, а не як космополітичне місто. Не захотіли – зчинили бурю. А хто заступиться у місті Вінниці за батька Тараса: борці за свободу, котрі на податковому гачку у влади чи проплачені псевдопатріоти, які ой як тонко відчувають кон'юнктуру політичного ринку: вони постійно провладні при владі, а при якій – їм байдуже. Третя заувага – хіба труби з нержавіючої сталі є достойним пам'ятником загиблим хлопцям? Кому покладати квіти – трубам? Сухому, виснаженому дереву, на якому не видно жодного прізвища? Четверта заувага – хотіли окремого місця мами Небесної Сотні для своїх дітей, то чи це єдине місце у Вінниці для пам'яті. І чи маленький окраєць галасливої транспортної вулиці біля театру – таке вже вдале місце для споминів, роздумів та пам'яті про синів?

Є Центральний міський парк Вінниці, де є масові поховання українців, які загинули у тій же російсько-українській війні під час окупації «совєтами» України у ХХ столітті. Чи не доречно було б там зробити місце пам'яті та вшанування наших Героїв?

Я не є членкинею жодної партії та не входжу до жодної громадської організації. Я – звичайна містянка, яка щодня пробігала коло погруддя Поетові, віталась і почувала себе вдома, на рідній землі. Коли ж сакральні символи нації зносять, як ятки на базарі, якось мені моторошно, не на добре це.

Віктор Перлов

Я радий з того, що вдалось уникнути конфлікту при відкритті пам'ятника Героям Небесної Сотні "Дерево Свободи" і міські активісти з поваги до пам'яті Героїв вирішили не загострювати ситуацію.

Але, на мою думку, ситуація була вкрай абсурдна, коли пам'ятник, що мав би об'єднувати усю міську громаду, будували під охороною тітушок з собаками, паркан встановлювали під покровом ночі, а відкриття охороняла така кількість поліції, ніби замінування чи іншу надзвичайну подію.

Нагадаю, площа Театральна (нині Героїв Небесної Сотні) під час Революції Гідності стала яскравим прикладом відстоювання громадянами свого права на місто. І встановлення імпровізованого пам'ятника Шевченку тому яскравий приклад. Саме цей пам'ятник став для значної частини містян своєрідним символом свободи, тому однозначно мав бути збереженим як пам'ять про події.

Нехай відкритий пам'ятник стане прикладом того, як не варто приймати рішення і як Вінницька міська рада потрібно відкрито спілкуватись з громадою.

Такі питання як встановлення пам'ятника не мають вирішуватись швидко, поспіхом, під пам'ятну дату та без проведення відкритого конкурсу. Рішення мають бути вкрай виваженими та мудрими з надзвичайно широким обговоренням і залученням громадськості ще до початку стадії проектування. Якщо треба, рішення має обговорюватись роками, як у цивілізованих країнах, але на виході має бути такий результат, щоб на захід не потрібно було приганяти купу правоохоронців, а міський голова міг прийти на відкриття без охорони знаючи, що усі думки враховано.

Основне питання для мене з точки урбаністики, чи вірно вибране місце під пам'ятник? Галаслива площа з потоком транспорту та пішоходів навряд є ідеальним варіантом місця для вшанування героїв, спогадів про них і міркувань про їх вклад в майбутнє України – краще підійшла б закрита затишна місцина (можливо частина скверу Каліча, або Центрального парку). Крім того, Соборна і так перевантажена різноманітними локаціями активності, тому цінність цього пам'ятника дещо нівелюється на загальному фоні. І головне, на різноманітні свята (День Європи, День Міста тощо) площа використовувалась для громадських заходів – встановлювалась сцена і відбувались концерти. Тепер же маємо fail-fail - те, що не можна встановлювати сцену програш, адже місця в центрі і так небагато, і встановлення сцени програш, бо це буде блюзнірство по відношенню до пам'яті Героїв...

Сподіваюсь, після Сабарова, паркану навколо парку, Дерева Свободи керівництву міста вистачить мудрості відмовитись від прийняття рішень "через коліно" і почнуться партисипативні процеси, адже тільки так Вінниця зможе отримувати якісні справедливі рішення з цілковитою підтримкою громади.

Читайте також: На Майдані у Вінниці відкрили пам'ятник Небесній Сотні.

Фото із соцмережі Facebook