Бути чи не бути «Вінницякіно»? Ліквідувати чи оптимізувати його? Потрібно розвивати власне кіновиробництво на Вінниччині чи це не під силу місцевим митцям? Скільки витрачати на галузь культури і чи варто чекати віддачі? Саме це обговорювали на засіданні круглого столу у Вінниці, повідомляє кореспондент Vlasno.info.

Присутні депутати Вінницької обласної ради поставили питання руба: ліквідовувати, зважаючи на численні зловживання:

– Роздутий штат працівників підприємства, є навіть дані про «мертві душі»: працівників, які числяться на роботі тільки на папері. Неефективне використання комунального майна, наприклад, автобусів, які везуть з Вінниці у райони бобіни з плівками, щоб продемонструвати фільм на старому обладнанні. Злочинне «розбазарювання» комунальної землі – на території розміром у півгектара зараз красуються величезні приватні котеджі. Самовільне нарахування премій та допомоги керівнику підприємства, причому фактичний розмір його зарплати досі не можемо дізнатися, – перераховували депутати «гріхи» директора «Вінницякіно» Миколи Безносюка. – Також протягом двох років «прощалась» орендна плата приватній фірмі. І при цьому всьому підприємство вимагає з обласного бюджету виділити 1 мільйон 800 тисяч на зарплати.

Микола Безсонюк

Депутат обласної ради Владислав Рой згадав, що півтора року тому директор підприємства вже розповідав про недоліки і обіцяв усе виправити.

Владислав Рой

– Через рік ви не впізнаєте «Вінницякіно» –- запевняв нас тоді. Мовляв, все оптимізуємо та модернізуємо. Пройшло півтора року – і що? Нічого не змінилось, - констатує Рой. – І питання навіть не у мільйоні вісімсот тисяч, а в тому, що кожна копійка має працювати на громаду.

Втім, депутат Вінницької облради Василь Ліцький трохи зменшив запал обласних обранців:

– Я б спочатку заслухав самого директора. Можливо, ліквідовувати підприємство не треба, а просто оптимізувати. Останнім часом складається враження, що все робиться тільки для того, щоб змінити керівника. 

Цю думку підтвердив і сам Микола Безносюк, зауваживши, що йому поставили умову: написати заяву на звільнення і тоді підприємство не ліквідують, і навіть кримінальних проваджень не будуть відкривати. На захист керівника виступили й численні запрошені працівники культури. Навіть з Києва приїхали представники Держкіно та Національної спілки кінематографістів. Проте, хто їх запросив, вони не сказали. Усі емоційно розповідали про проблеми культури в Україні, яку хочуть знищити. Мовляв, «Вінницякіно» – один з останніх осередків, який може пропагувати українське кіно та виховувати патріотизм.

– Ви мені скажіть, якби «Вінницякіно» зникло, вінничани б це помітили? – звернувся до учасників круглого столу вінницький шоумен та співорганізатор ВІННИЦіАнського фестивалю комедійного та пародійного кіно Олександр Шемет.

Частина одразу сказала «ні», інша частина обурилась такому питанню, мовляв, без «Вінницякіно» неможливо буде демонструвати фільми у школах та садочках.

– Мені дивно, коли безапеляційно заявляють, що культура на межі виживання, що вона не може на себе заробити. Може і повинна! Справа не у тому, скільки вкласти грошей у підприємство, а у тому, чи зможуть ефективно використати ці кошти і через деякий час віддати у два рази більше, – сказав Олександр Шемет.

Він наголосив, що у Вінниці вже створюють власне кіно, і кіногалузь може поповняти обласний бюджет. А на території «Вінницякіно» запропонував створити музей кіно.

Представники різних громадських організацій ділились досвідом, як вони популяризують кіно у Вінниці своїми силами. Підкреслювали необхідність оцифрувати плівкові фільми та рекламувати вінницьке кіно. Голова комісії з кіномережі і кінопрокату Національної спілки кінематографістів Юрій Ріпенко у свою чергу зачитав законопроект, в якому значились перспективи розвитку галузі, включаючи субсидії із державного бюджету на закупівлю цифрових комплексів.

Врешті, після бурхливих дискусій захисників «Вінницякіно» і стверджень, що це підприємство категорично ліквідовувати не можна, і тих, хто наполягає, що «Вінницякіно» не може далі існувати в такому форматі, питання залишилось відкритим. З одного боку, його просять не чіпати, тільки трохи поскорочувати ставки працівників. З іншого боку - хочуть кардинальних змін та перетворення «Вінницякіно» з підприємства прокату кінофільмів та зберігання фільмофонду в установу, що займатиметься також й кіновиробництвом. Творча молодь готова взяти на себе розробку проектів та програм розвитку «Вінницякіно», але сумнівається, що ці реформи їй дозволять зробити.
















Фото та відео Тетяни Щербатюк, текст інфографіки: Олена Мортко, відеограф інфографіки: Дмитро Тищенко