Вінницька влада впритул не бачить столітнього кладовища.

Мешканці мікрорайону П'ятничани вже не перший рік б'ють на сполох: на могилах їхніх предків міська влада дозволила будуватися.

Людям дали землю на цвинтарі

Про те, що на межі вулиць Івана Богуна та Ольги Кобилянської є старий цвинтар площею майже два з половиною гектари, з першого погляду і не скажеш, адже обабіч дороги видно лише порослий травою пустир. Пустирем цю ділянку вважають і у міській раді, тож коли 2006 року до них звернулися троє людей з проханням виділити їм землю під будівництво, ділянки надали.

Та коли нові власники приїхали оглядати володіння, виявилося, що тут знаходиться поховання.

— Це був сільський цвинтар села П'ятничани, — розповідає пенсіонерка Валентина Миколаївна, яка мешкає в цьому районі усе життя. — Тут ховали людей ще у 50-х роках ХХ століття. Я навіть пам'ятаю, як на проводи тут правив батюшка.

Померлих від інфекційних хвороб ховали цілими сім'ями

Пані Галина, що мешкає поряд, підтверджує: тут цілі ряди могил, і ховали у них, здебільшого, хворих інфекційними хворобами.

— Тоді від чого вмирали? Іспанка, холера, туберкульоз, тиф... Люди вимирали сім'ями. І ніде навіть не фіксувалося, що вони переносять страшні хвороби, знали лише селяни.

Саме п'ятничанські старожили і почали через півроку, після передачі ділянок, писати листи до міського голови. Володимиру Гройсману повідомляли очевидці — бабусі 1920-х років народження — про те, що тут поховані їхні рідні, які померли від страшних хвороб.

Могили перепродали африканцям

Коли власники землі дізналися про те, що там був цвинтар, а це неважко зрозуміти із рівненьких рядів горбиків на ділянках і цілому збереженому кам'яному склепу, вони перепродали землю. Так було вже кілька разів. І щоразу нові покупці поспішали продати ділянки, коли розуміли, що будувати житло на кістках вони не будуть. Проте, нещодавно на оглядини приїхали іноземці, які не побажали дослухатися до розповідей місцевих мешканців.

— Приїхали люди африканської зовнішності, — розповідає одна з місцевих жительок, яка боїться називати своє ім'я, — нецензурно з нами розмовляли. Сказали, їм все одно, що тут цвинтар, вони будинок не для себе побудують, а на продаж.

Вінничани в розпачі: окрім вандалізму під власними вікнами, вони можуть отримати по сусідству розворушене вогнище столітніх інфекційних хвороб. Та й людей, які колись куплять зведене житло, шкода.

Влада не визнає, що тут поховані люди

Найцікавіше у цій історії те, що міська влада роками відмовляється визнати наявність кладовища на цьому місці. Не зважаючи на свідчення громадян та очевидні ознаки, відповіді на скарги п'ятничанців зводяться до того, що КП «Вінницька спеціалізована ритуальна служба» та державний архів не знають фактів поховання людей біля будинків скаржників.

Говориться про це і в офіційній відповіді Прокуратури Вінницької області, що "відомостей, про захоронення людей по вулиці І. Богуна біля будинків №153,155, 159 немає". Проте, у прокуратурі чомусь не врахували, що за часів поховань, будинків із зазначеними номерами тут ще не було.

Відповідають чиновники дещо неоднозначно: Управління земельних ресурсів міської ради повідомляє, що ділянки відвели з дотриманням порядку, передбаченого Земельним законодавством України.

"Отримано позитивні висновки санітарно-епідеміологічної станції, державної регіональної екологічної інспекції, управління містобудування і архітектури, а також спеціального уповноваженого органу по охороні культурної спадщини місцевого самоврядування".

Сама санепідемстанція дала відповідь:

"Органами держсанепіднагляду міста погодження на відведення земельної ділянки по вул. І. Богуна біля буд. 153, 155, 159 під будівництво об'єктів житлового чи громадського призначення не надавались".

Санстанція також стверджує, що відомостей про поховання хворих на інфекційні хвороби на цій ділянці у них немає.

Департамент архітектури повідомляє, що земельна ділянка під поховання міською радою тут не відводилась.

Звісно, ніхто не відводив землю під кладовище, адже, коли тут був цвинтар, земля належала селу П'ятничани: одним із районів Вінниці село стало значно пізніше.

Асоціація ОСН ініціювала дослідження

Зрештою, коли всі інстанції відписалися про те, що комунальники не знають про цвинтар, люди звернулися до Асоціації органів самоорганізації населення міста Вінниці. Там до людей прислухалися, виїхали на місце, опитали мешканців і дійшли висновку:
"Враховуючи наявність додаткової інформації, яка підтверджує наявність такого кладовища, Асоціація ОСН пропонує провести відповідне дослідження за участю профільних структур міської ради для прийняття обґрунтованого рішення".

Проте, з 2013 року, яким датовано цей висновок, жодних досліджень так і не було проведено.

Єдиний вихід — суд

Керівництво асоціації розводить руками, кажуть, що у місті не створено жодного уповноваженого органу для таких перевірок.

— Раніше могла проводити санстанція, — говорить заступник голови Асоціації Інна Вітенко. — Наразі ж у неї таких повноважень немає. Було доручення міського голови розібратися і, можливо, скасувати акт через суд. Два місяці тому ми подали повторне звернення, щоб питання щодо скасування державних актів на землю розглянули, чекаємо на відповідь.

Проте, скасувати акти не так просто, адже землі вже кілька разів перепродані. Як зазначає у своїй відповіді виконком міської ради, "у органів місцевого самоврядування немає повноважень скасовувати свої попередні рішення, якщо виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією суб'єктивних прав громадян". Тож, чи не єдиним варіантом вирішення цієї проблеми є суд.

Сквер замість склепу

Тим часом нові власники вже придивляються до місця під забудову, користуючись тим, що влада ігнорує свідчення громадян про поховання. Не помічають навіть склеп, який зберігся на цвинтарі.

— Останній металевий хрест звідси вкрали років 15 тому, — пригадує місцева мешканка Валентина Миколаївна. — А склеп з чотирма трунами і досі під землею. Ось і підмурок є, частина кам'яного хреста залишилася.

Люди хочуть, аби ділянку вирівняли та, не руйнуючи могил, зробили тут сквер з пам'ятником Ользі Кобилянській. Нарікають, що на П'ятничанах немає місць відпочинку, все забудовано, а до центру міста далеко. Крім того, поряд з кладовищем, теж на його колишній території, два роки тому відкрили спортивний та дитячий майданчики. Тож у вінничан уже є приклад того, як можна використати територію, не руйнуючи могил та не відкопуючи рештки інфікованих страшними хворобами тіл.

фото Сергія Немирівського