13 квітня в історії України та Вінниччини

1918 року селяни Брацлавського повіту виїхали засівати поля поміщиці Щербатової, проте вони наштовхнулися на опір польських легіонерів. Селяни не розгубилися і роззброїли солдат. Але 17 квітня вранці польські легіонери оточили Медвеже і почали вимагати, щоб селяни палили свої хати. Хто не погоджувався – тих грабували, а дітей та жінок заганяли у вогонь. Було спалено 30 хат. Закінчилося все неочікувано для легіонерів. Селяни розбили поляків, узявши у полон до 200 осіб, яких відправили у Брацлав. Цікаво, що селяни погоджувались навіть годувати легіонерів, аби вони не заважали їм засівати поля.

палац княгині Щербатової у Немирові, фото: igotoworld.com

У 1940 році у Кракові розпочалися установчі збори єдиної української громадської установи у Генеральній Губернії (тимчасова одиниця на території Польщі, утворена Гітлером). Цією установою був Український центральний комітет, на чолі з Володимиром Кубійовичем. Саме Українським центральним комітетом спільно з німецькою владою була створена дивізія «Галичина».

1944 року у ході Кримської операції радянські війська звільнили Сімферополь від німецької окупації, за підтримки Чорноморського флоту, Азовської флотилії, а також кримських партизан.

У 1950 році за статистикою багато райкомів КП(б)У Вінницької і Херсонської областей не забезпечували широку гласність результатів, безвідповідально ставилися до виконання вимог агротехніки щодо догляду за посівами, розробляли зобов'язання без відома колгоспників і не організовували їх виконання.

2014 року сепаратисти захопили Краматорськ. Над будівлею міліції та СБУ замайорів прапор Донецької народної республіки.

Того ж дня у Слов'янську під час антитерористичної організації загинуло двоє осіб, ще п'ятеро постраждали.

Торік під час пожежі у Вишгородському районі Київської області загорівся собачий притулок – згоріли понад 70 тварин, щоправда тридцятьох вдалося врятувати.

Того ж дня у зоні АТО ситуація залишається напруженою. Попри те, що сепаратисти не обстрілюють населені пункти, вони все одно застосовують заборонену зброю – аж 17 разів в день.

В цей день народилися:

1921 – український письменник та військовий діяч Михайло Байсак. Контр-адмірал у відставці. За зібраними по крупицях матеріалами і документами періоду оборони Севастополя Михайло Григорович написав документальну повість «Матроси йдуть по землі», яка в 1982 році була відзначена літературною премією імені Олександра Фадєєва. Інші твори Байсака — документальні повісті «Море в огні», «Тих днів не змовкне слава», «Нам дорогі їхні імена». Завдяки своїй наполегливій кропіткій роботі Михайло Григорович зумів встановити долю більше ніж 400 однополчан — морських піхотинців, які числилися безвісти зниклими. Його зусиллями вдалося зібрати та передати музеям понад 5 тисяч документів та експонатів.

1922 року – радянський офіцер Микола Воронцов, що народився у селі М'якохід Бершадського району Вінницької області. Указом Президії Верховної Ради СРСР за героїзм і військову майстерність, проявлені у битві за Дніпро, визволення Києва і Фастова, присвоєно звання Героя Радянського Союзу (посмертно). У місті Коростишеві Житомирської області на Алеї Героїв йому встановлено погруддя. Також погруддя Героя встановлене у рідному селі М'якохід.

1931 року – український актор театру і кіно Юрій Мажуга. З 1953 року й дотепер — актор Київського академічного театру російської драми ім. Лесі Українки. За цей час він зіграв більш ніж у 80-тьох спектаклях: «Ромео і Джульєта», «Лихо з розуму», «Вогонь бажань», «Ревізор» тощо. В кінематографі дебютував у 1956 році роллю зоотехніка Василя Захаровича Мороза у фільмі «Коли співають солов'ї». Масову популярність у глядачів актору принесла роль дільничного міліціонера Санько з телевізійного серіалу «Народжена революцією».

Юрій Мажуга, фото: стоп кадр з фільму "Стамбульський транзит", 1992 рік

1949 року – український поет та літературознавець Юрій Ковалів. Автор близько 200 публікацій, монографій та брошур «Романтична стильова течія в українській радянській літературі 20-30-х років», «Літературна дискусія 1925–1928 років», «Рух естетичної свідомості в українській поезії першої половини XX століття» тощо. Один із засновників Товариства «Меморіал» імені Василя Стуса, перед установчими зборами – голова Статутної комісії «Меморіалу».

Не забувайте вітати – Ганну та Діану!