За багатовікову історію Пикова у цьому, колись містечку, волосному і районному центрах, а нині селі, побувало чимало відомих історичних постатей. Тут бували Северин Наливайко і Станіслав Жолкевський, в Пикові народився Ян Потоцький і жила родина Коцюбинських, повідомляє кореспондент Vlasno.info. Але це далеко не повний перелік відомих людей, які тут бували в селі Пикові Калинівського району.

Нині піде мова про двох мандрівників. Вони мандрували у цих краях з різницею у майже двісті років: у кінці XVI та XVIII сторіччі. Один залишив відомості про Пиків у своєму щоденнику, а інший на папері зафіксував місцевий краєвид і? це чи не найдавніше зображення частини села, що дійшло до нас.

Один з цих мандрівників Еріх Лясота, другий – Жан-Анрі Мюнц.

Еріх Лясота (бл.1550 – 1616) –австрійський дипломат, він навчався у Ляйпцігському і Падуанському університетах, був на військовій і дипломатичній службі в Іспанії, Португалії, Австрії, з 1585 року служив при дворі німецького імператора Рудольфа ІІ.

У 1594 році, виконуючи дипломатичне доручення імператора, Еріх Лясота вирушив на Запорізьку Січ. Його завданням було схилити козаків до укладання воєнного союзу з імператором Рудольфом ІІ для спільної боротьби проти Османської імперії. Під час своєї подорожі Лясота побував у багатьох українських містах, містечках і селах. Про це дізнаємося із його щоденника.

24 квітня 1594 року Лясота проїжджав повз Хмільник. «Далі через дубовий ліс аж до Пикова (досить велике отиноване) місто, а в ньому замок, що належить якомусь литовському панові), 3 милі (слово "отин" означає невелике укріплення, оточене дерев'яною огорожею. Такі отини споруджували для захисту від татар. – авт.) 25 квітня - Гуляки (село), 1 миля.»

У липні цього ж року, виконавши свою дипломатичну місію, Еріх Лясота повертався з Січі і у своєму щоденнику знову згадує і Голяки, і Пиків. «19-го. До села Гуляки (село), 3 милі. Тут через річку Соснову до Пикова (місто і замок, власність пана Сапєги із Литви), 1 миля.»
Майже через двісті років після Еріха Лясоти у Пикові побував інший іноземний мандрівник - Жан-Анрі Мюнц.

Жан-Анрі Мюнц (1727-1798) - французький художник і мемуарист. Син учителя, Жан-Анрі з юних років виявляв інтерес до малювання. Але, з огляду на особливості часу, в який він жив, розвивати свої мистецькі здібності Мюнц вирішив на військовій службі. Вступивши 1753 року до французької армії, митець вивчав там військово-інженерну справу й архітектуру.

"Взагалі, художника відзначала енциклопедична освіченість, – зауважує український історик Юрій Мицик. – Він добре знав геологію, мінералогію, гірничу справу, топографію, ботаніку, сільське господарство та ін."

Майже все своє життя провів у подорожах по різних країнах Європи, створив кілька цінних альбомів з видами міст, сіл, ландшафтів тощо. 1779-84 перебував на польській службі. У Речі Посполитій Мюнц спочатку служив як офіцер королівської гвардії, а згодом перейшов архітектором до Станіслава Понятовського. У 1781–1784 роках здійснив три поїздки, побувавши в Поліссі, Галичині, на Волині, на Поділлі, на Наддніпрянщині й у Південній Україні. Створив за матеріалами цих подорожей кілька альбомів, з котрих відомо нині понад 300 малюнків. Малював здебільшого олівцем і пером, деякі – аквареллю. Свої замальовки супроводжував детальними коментарями.

Один з таких малюнків Мюнца малюнок Пикова. «На передньому плані дорога, біля якої стоїть стовп і хрест, праворуч працівниці укладають сніпки», - зазначається в описі малюнка.

Зараз доволі складно визначити місце, звідки Жан-Анрі Мюнц робив замальовку, адже з тих пір минуло більше ніж двісті років. Дехто з пиківчан, вивчивши цей малюнок, вважає, що місце, де «річка робить вигін» і, де колись стояв «стовп і хрест» розташоване при в'їзді в село з боку Уладівки. Нині тут теж стоїть хрест. Ймовірно саме це місце і намалював французьський художник.

Фото: in-vin.livejournal.com