Центральне розвідувальне управління Сполучених Штатів Америки оприлюднило доступ до частини свого архіву, яка містить більше 12 мільйонів розсекречених сторінок документів. Вони охоплюють період діяльності ЦРУ із 1940 по 1990 роки. Які події та люди Вінниці цікавили американську спецслужбу — у матеріалі Vlasno.info.

Загалом у архівах за пошуком "Vinnytsia" віднаходимо більше десятка документів.

Вінницька трагедія — у полі зору ЦРУ

"Найгарячішою" є тема Вінницької трагедії, про події 30-х років ХХ століття, які відбувалися на території нинішнього вінницького парку, згадується одразу у кількох документах.

Йдеться про це, зокрема, у розділі, який присвячений колоніальному поневоленню українців російськими комуністами, про "безупинний та нещадний терор".

Центральне розвідувальне управління США знало про те, що протягом 1937-1938 років у Вінниці розстріляли та поховали у братських могилах 10 тисяч українців. Тіла виявили аж під час німецької окупації України. Ці події у документах ЦРУ називають "вінницькою різаниною" – Vinnytsia-massacrе. У ЦРУ порівнювали вінницькі події із польським катинським розстрілом та називали це чистками серед лав інтелігенції та офіцерського корпусу радянської армії.

Пильнували за переслідуванням дисидентів

Стежили з-за океану і за ситуацією із В'ячеславом Чорноволом. У документах спецслужби США йдеться про те, що у березні 1968 року його перевели до вінницької в'язниці та відібрали всі його книги, включаючи праці Леніна, а його дружині навіть не дозволили побачити чоловіка. У квітні 1968 року Чорновіл написав петицію до влади, вимагаючи, аби йому повернули відібрані у нього книги та аби дружині надали змогу відвідати його. Петиція була на 5 сторінках. У разі, якщо його вимоги не будуть задоволені, він погрожував розпочати голодування 1 травня 1968 року.

Відповіді від влади до зазначеного часу не надійшло і Чорновіл розпочав голодування. Через три дні після початку голодування його змусили поїсти, а дружині таки надали можливість відвідати його "згідно із тюремним розпорядком".

Знали про військові об'єкти міста

У документах ЦРУ Вінниця, серед іншого, фігурує, як "capital of province" (обласний центр – прим. авт.) Центральної України. Цікавилися ЦРУшники, серед іншого, і військовими об'єктами регіону.

– Має великий гарнізон військ піхоти та артилерії, який знаходиться на території колишніх кримських казарм на західних околицях міста, – йдеться у документах.

Зіпсована в армії українська мова, протестний настрій на заводі

А під час радянської виставки у Монреалі 26 жовтня 1961 року були і двоє вінничан: 50-річний Артем Антонович та місіс Роговська. З ними і мали короткі розмови агенти ЦРУ. Антонович був директором департаменту українського мистецтва у вінницькому обкомі. Чоловік говорив про те, що він відправив свого молодшого сина у російську школу, але той втік звідти та відвідував натомість українську школу. Сам Антонович кепсько говорив українською та аргументував це тим, що зіпсував рідну мову в армії.


А от місіс Роговська ділиться, що вдома, у Вінниці, спілкується виключно українською та акцентує, що жити стало ліпше, ніж при Сталіні, у людей з'явилося більше прав. Наводить, як приклад, історію директора взуттєвої фабрики, якого партія відсторонила від посади лише тому, що він висловив свою думку щодо розкрадання майна із фабрики — його звільнили із посади. Але коли працівники дізналися про це, то влаштували протест і домоглися його поновлення на посаді.

Йдеться у документах ЦРУ і про Михайлину Коцюбинську, племінницю класика Михайла Коцюбинського: вона намагалася переправити контрабандою статтю, заховану між цукерками до Праги для двох громадянок Чехії. Їх спіймали радянські митники.

Вінничани, нагадаємо, можуть ознайомитися із розсекреченими архівами радянських органів безпеки в регіональному Управлінні СБУ безкоштовно. 

Фото: www.cia.gov