Таври — найдавніше відоме населення гірської частини Криму та його узбережжя. Потім були кіммерійці, згодом — в Крим проникли грецькі колоністи, які заснували місто Херсонес. Воно стоїть і донині.
Потім були скіфи, сармати, Римська імперія, готи, гуни, Хазарський каганат.
У 964 році князь Київської Русі Святослав знищив столицю Хазарського каганату, а на берегах Керченської протоки створив Тмутараканське князівство. До нього ввійшов і Крим.

У 1441 році утворилося незалежне Кримське Ханство. У 1783 році Крим анексувала Російська імперія. Спочатку як частина Таврійської області, потім Крим був частиною Новоросійської, згодом — Таврійської губернії.
У 1921 році утворено Автономну Кримську РСР в складі РРФСР.
У роки Другої світової війни Крим окупований Румунією та нацистською Німеччиною, а вже у 1944 році відбулася депортація кримськотатарського народу, вірмен, болгар і греків.
Через рік, у 1945 році, автономію було скасовано.

19 лютого 1954 року, 61 рік назад, Кримську область зі складу РРФСР передали до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки.
Передачу території ухвалила Верховна Рада УРСР, була врахована територіальна близькість, тісні культурно-господарські зв'язки між Кримом та Україною. Але не варто забувати і про технічні питання: було вирішено у 1953 році будувати канал між Дніпром та Кримом. Іншими словами на сучасний лад — між Україною та Росією. Проте із кремлівською владою виникли проблеми, і Кримську область вирішили передати УРСР, яка і відповідала за будівництво каналу, проект якого був розрахований на 10 років.

Знайшов Хрущов і "зручний" привід передечі Криму. Ним стало 300-річчя нібито возз'єднання Росії та України — Переяславська рада, коли Богдан Хмельницький зібрав козацьку раду задля вирішення відносин між Московською державою та Військом Запорізьким.

Крим був наш протягом історії, Крим продовжував бути нашим 61 рік тому, Крим є нашим. Крим буде нашим. Бо територія належить тому, кому належить серце його народу.