Вельможний козак, полковник Брацлавського полку, що мав авторитет найбільш впливового в Україні після Богдана Хмельницького, загинув у нерівному бою. Це сталося якраз у ті три дні, коли розстрілювали Небесну сотню, але 364 роки тому.
Під час Масляної приїхав до села Красне Тиврівського району. За однією з версій, він провідував свого брата Івана, який був одруженим на дочці Хмельницького, за іншою — гостював у вдови, яка також була пов'язана з гетьманом, принаймні історики стверджують, що вона була кумою Богдана-Зиновія.
Достеменно відомо одне: вночі на Краснянський замок напали поляки. Разом з слугами та шляхтою навала складала 26 тисяч чоловік. Уночі 18 лютого козацькі залоги в Красному були вирізані, вояки не встигли попередити про напад і не запалили ватру.
Данило Нечай
Легендарна битва тривала три доби, у ній поліг спочатку брат полковника — Матвій Нечай, потім Данило, за переказами, гарно вбрався і став до вирішального бою. Він встиг обезголовити близько двох десятків поляків, та втратив і своє життя. В цьому бою мужні оборонці вбили 4000 польських нападників.
Поховали Нечая на кургані в полі, між селами Красне та Черемошне. Могилу насипали шапками, а в 1954 році на ній було відкрито пам'ятний обеліск.
Біля цього обеліска і зібралося 21 лютого сучасне вінницьке козацтво, прихильники та послідовники Нечая, представники місцевих громад, щоб вшанувати героїчного полководця.
Незважаючи на сильний вітер, який, до речі, в цьому місці є завжди, люди подолали майже два кілометри пішки, несли прапори та квіти.
Біля могили вже чекали представники сільської громади з Красного, які просто біля підніжжя кургану варили козацьку кашу та юшку. На могилі відправили молебень, виступили високопосадовці та активісти. Учні Школи козацького гарту, яка носить ім'я Данила Нечая, продемонстрували бойові мистецтва, козачата з Тиврівського куреню "Побратими" виконали пісню. Приїхали на вшанування і молодіжні організації з Вінниці: "Пласт" та "Молода подільська Січ", вони поклали квіти та вінки до обеліска.
Новопризначений голова Тиврівської районної ради Леонід Мачай, як виявилося (і історик Олександр Коваль це підтвердив), є нащадком Нечая.
— Мій прадід Максим змінив прізвище у церкві, адже в той час усіх, хто мав родинні зв'язки з Нечаями, переслідували, — говорить Леонід Семенович. — Я дізнався про це достеменно лише кілька років тому, у мене вдома навіть є родинний герб Нечаїв.
Новий керівник запевняє, що докладе зусиль, аби перетворити це історичне місце на туристичну зону, адже могила Нечая — одна з небагатьох, про які відомо достеменно, що там поховані саме козацькі вельможі.
— Відчуваю подвійну відповідальність, адже це, окрім громадянського обов'язка, для мене ще й справа честі, — ділиться планами Леонід Мачай. — Будемо радитися з козаками, як краще облагородити це місце, насамперед, слід прокласти дорогу, бо сьогодні люди добиралися всі через багно.
Отаман Вінницького козацького полку імені Івана Богуна Володимир Воловодюк зауважує, що на могилі полковника було б доречно оновити обеліск, розмістити інформаційні стенди, зробити зручні під'їзди.
— Потрібно зробити дорогу, яку колись починали, але так і не завершили. Наш полк разом зі школярами одного разу висадили вздовж дороги молоді дубки, цілу алею, але місцевий фермер їх переорав, — шкодує пан Володимир. — Зараз, гадаю, прийшов час змінити і ту табличку, що викарбувана на пам'ятному знакові.
На обеліску дійсно красується напис: "На відзначення 300-річчя возз'єднання України з Росією", щоправда назву сусідньої країни хтось намагався затерти, і першої літери на ній вже нема. Ідея змінити абсурдний з історичної точки зору напис (адже Нечай був противником проросійського курсу Хмельницького) лунала також з вуст інших учасників зібрання. Тож районній владі є з чого починати.
Фото та відео Ірини Басенко
Додати коментар
Помітили помилку в тексті? Виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter