Цієї ночі у Вінниці вулицю імені більшовика Козицького перейменували на Козацьку. Такі наклейки розміщені мало не на всіх будинках вздовж вулиці.

Це вже не перший випадок такого перейменування, у 2009 році цю вулицю перейменували на вул. Симона Петлюри. Однак, самого Козицького вже давно переплавили у більш потрібні речі, адже 24 лютого 2015 року його було скинуто вінницьким авто майданом та місцевими активістами громадсько-політичних сил.

Звідки ж така неприязнь до Миколи Козицького? Зрештою, вона цілком природна. Вінничани давно не можуть терпіти, чому вулицю в центрі міста названо в честь ката.

– Козицький мало того, що кат, власноруч розстрілював інтелігенцію, що супротивилась більшовикам, то він ще й втік у відповідальний момент, забувши про свої ідеали комунізму, – каже вчитель історії Олександр Коваль.

Загибель Козицького описана в романі «Холодний Яр» Юрієм Горліс-Горським. В книзі йде опис, що повстанці перестріли броньовану машину з червоним керівництвом Вінниці

«– Ісполнітє как лучше сваі абязатєльства пєрєд пролєтарскім гасударством і правітєльством. Я – начальнік Подольской губчєка Вільґруде-Соколов, а ета таваріщ начальнік губрєвкома Козіцкій. Ми с Вінніци вєзьом важниє матєріали в Харьков. І ваабщє імєєм важниє дела к Всєукраінскай ЧК і ЦК компартіі. Панімаєтє?

Коли я почув, з ким розмовляю, у мене від радості аж під серцем залоскотало. Певно, те саме відчув і Загородній, бо, не витримавши, махнув рукою. Десяток рушниць уставилося "товаріщам" в очі.», Той, що розмовляв зі мною, зблід і збентежено підняв руки. Голова ревкому, зробивши жахливо-розпачливу міну, підніс праву руку і вистрілив собі в скроню з маленького "Браунінга", який тримав у рукаві, – розділ «Негероїчна смерть тов. Вільгруде-Соколового».

«– Тавагіщі... Добгодії... Я помилявся... Я тільки тепер зрозумів... Мені наказували... Я більше не буду... і комуністом не буду... Я виїду зараз за когдон, до батьків... Я ще молодий... Не вбивайте мене...

– Ти тепер тільки зрозумів? А як ті, що у списках, майже діти, дівчатка напровесні життя, просили тебе не вбивати їх, ти тоді не розумів?», – продовжив далі у своєму романі очевидиць та учасник визвольних змагань Юрій Городянин-Лісовський (псев. Горський).

А коли чиновники насправді перейменують вулицю залишається невідомим.

Фото Михайла Рюхова