Був місяць травень.
Пахло молоком.
В заплаві білі лебеді ячали.
На пасіці вмирав Іван Сірко –
Гроза татар, погуба яничарів.

Ці рядки – із відомого вірша Бориса Мозолевського «Смерть Івана Сірка». В одній поезії – історія України, історія Козаччини, історія вінницького героя.

Іван Сірко – подільський шляхтич, козацький ватажок, кальницький полковник, легендарний кошовий отаман Запорозької Січі й усього Війська Запорозького.

Відомо, що Іван Сірко народився у першій декаді XVII століття на Вінниччині. Кажуть, що Сірко народився із зубами, аби все життя «ворогів гризти». Він увійшов в історію як найзнаменитіший та наймогутніший козак-характерник, чародій. Який ловив кулі на льоту та відводив удар шаблі. Міг обертатися у собаку або птицю. Проходив крізь стіни. Зливався із камінням та деревами. Переказують, що Іван Сірко був таким відважним та сильним, що в яких битвах він брав участь – усі були виграшними. Історики зазначають, що Сірко здобув перемогу у 65 боях!

На картині художника Іллі Рєпіна – відомий сюжет про лист запорожців до турецького султана. Вважається, що ініціатором написання листа був саме Іван Сірко.

Існує легенда, що Сірко заповідав після смерті відрізати його праву руку, аби вона була воякам оберегом у славних боях за Україну. Кажуть, що та рука несла перемогу у битвах тим, хто володів нею.