Батьки називають своїх діток слов'янськими іменами

Торік найпопулярнішими іменами, які давали своїм чадам вінничани були Владислав, Нікіта, Кіріл, Даніїл, Артем, Софія, Анастасія, Дар'я, Марія, Анна.

– Хоча з'явились нові імена іноземного походження, такі як Геральд, Даміан, Еміль (чоловіче), Тигран, Есфір, Лаура, – розповідає головний спеціаліст Вінницького РАЦУ Олена Дацюк. – Найцікавіше те, що ці імена своїм діткам корінні вінничани.

Вінничанин Вадим Доля вважає це неправильним. Він переконаний, що потрібно давати імена тієї землі, де народилась дитина, а не якійсь заморські.

– Імена впливають на людину. Вибір імені – вибір долі, – каже він. – Зараз 90 відсотків батьків не називають дітей слов'янськими іменами. Так відривають дітей від коренів. Я назвав сина Радомиром, значить, несе радість світу. Правда, близькі спочатку були проти. Але після спільних пологів дружина погодилась дати дитині слов'янське ім'я. Вадим, взагалі, арабське ім'я, а по слов'янському – Вадимир, веде громаду або бачить вади. Завжди помічаю вади. Якщо є волосся в тарілці – завжди побачу.

Для прикладу Вадим називає імена Білослава, Веселка, Дзвінка, Лілея, Сонцевида, Велемир, Життєлюб, Добродум, Світояр, Щастислав та інші. Наголошує, що вони звучать гарно і надають особливу енергію рідної землі тому, хто носить це ім'я.

– Взагалі, у давніх слов'ян було багато гарних традицій. Наприклад, до 3-х років дітей виховувала мати, в гармонії з природою та всесвітом. Виховання дітей - це виховання в першу чергу самого себе. Якщо в сім'ї росте син, батькові потрібно ідеально себе поводити, якщо дівчинка – мати має бути ідеальною. Карати можна після 5 років, коли дитина розуміє зло і добро, - радить Доля. - Але краще виховувати на власному прикладі. Кажу "не можна вживати погані слова", "не кури і пий", то і самому не можна. Якщо батько матюкається навіть не в присутності дитини, син це відчуває.

Призначення дитини по життю раніше визначали, коли стригли дитину в рік. На 4 кінця кожуха розкладали зброю, монети, інтрументи, книги. Дитина озирається, вибирає те, що хоче. Вибрав зброю, з нього потрібно ростити воїна або керівника, книгу - волхва, духовника, науковця. Гроші, коштовності – торговця, інструмент – робітника.

– Мій Радомир вибрав ножа і пістолета, а потім ще й книжку зачепив, підтягнув до себе. Оці напрямки в дитині буду розвивати, – запевняє чоловік. – Таким людям потрібно бути в органах МВД, армії, уряді. Вони не будуть хабарниками. А якщо торговця допутисти у владу, зрозуміло, що з нього буде. Знання ці зараз майже втрачені. В селах де-не-де пам'ятають ці звичаї. Якщо за такими принципами побудовано суспільство, людина отримує задоволенння від своєї роботи. Щаслива йде на роботу, щаслива – з роботи. Вона знає, що робить благо для людей, для своєї держави. Вона творчо розвивається, сяє.