До початку декомунізації в Україні налічувалось майже тисяча населених пунктів, що носили імена членів Політбюро ЦК ВКП(б) і ЦК КП(б)У, які були при владі в 1932-1933-му роках. Саме ці люди причетні до Голодомору в Україні, а частина з них є безпосередніми учасниками репресій. Чому важлива зміна топоніми в контексті Голодомору та при чому тут декомунізація, дізнавася кореспондент Vlasno.info.

— Комуністичний режим свідомо увічнив Голодомор у назвах населених пунктів України. Символіка Радянських військ спеціально виставлялась у кожному селі, як маркер влади, біля яких проводили заходи до всіх свят. В Україні встановили понад 5,5 тисяч пам'ятників Леніну. Це було зроблено для того, щоб поглинути Україну культурно, - розповів співробітником Інституту національної пам'яті кандидат історичних наук Роман Короленко.

Населені пункти, які носили імена винуватців геноциду українців: "Всеукраїнського старости" Григорія Петровського, члена Політбюро Сергія Кірова та інших високих партійців: Михайла Калініна, Валеріана Куйбишева, Григорія Орджонікідзе, Власа Чубара та Лазара Кагановича, перейменували під час декомунізації.

— Майже тисяча населених пунктів в Україні були названі на честь людей причетних до Голодомору. Ці люди ухвалювали рішення, які призвели до майже чотирьох мільйонів відомих нам жертв. Григорій Петровський практично керував Україною з 1918-го по 1939 роки. На період Голодомору випав його 50-літній ювілей і, саме під час геноциду почали активно називати його ім'ям різні міста та села. В основному перейменування відбувались в 1932-му році, - розповідає Роман Короленко.

У 2010-му році в Україні відбувся суд і всіх цих людей було визнано винними у геноциді проти українського народу.

Крім того, в Україні було 158 назв, що увічнюють Голодомор, 44 з яких безпосередньо пов'язаних з колективізацією.

— Були назви сіл на честь різних п'ятирічок, комсомолів, бо саме комсомольські організації здійснювали виконання більшовицької політики на селі. І такі назви почали з'являтися з 1932-го року, - підкреслив істориик.

Особливо важко було перейменовувати "неочевидні комуністичні назви" окремих населених пунктів, які називали на честь місцевих комуністів, які загинули у сутичках з українським селянством під час хлібозаготівлі.

— Були такі населені пункти, які важко на перший погляд відрізнити від звичайних назв. Наприклад, Андрієво-Іванівка в Одеській області, насправді названий на честь керівника Київського обкому партії, який займав багато посад. Вікторівка - теж така собі звичайна назва, але насправді перейменован на честь керівника місцевого колгоспу у 1930-му році, який займався хлібозаготівлею і, вбитий того ж року українськими селянами. Ще для прикладу, село Гришине в Сумській області названо на честь місцевого партійного активіста Григорія Сім'ї, який від рук "куркулів" загинув у 1931-му році, - каже Роман Короленко.

У Вінницькій області до проведення декомунізації було п'ять населених пунктів, названих на честь винуватців Голодомору. Села Петровське Шаргородського району, Петрівка Мурованокуриловецького району, Комсомольське Козятинського району, Кіровка Калинівського району та Кірове Немирівського району.

Читайте також: «Мамі пощастило - вона найнялась пасти корову» - спогади мешканки Лукашівки 

Фото:Андрій Оленін, dniprograd.org.