Сьогодні весь світ із жалем згадує одну з найбільших трагедій ХХ століття - Голокост. У концтаборах, товарних вагонах, гетто та чистому полі були розстріляні, закатовані, заморені голодом та хворобами до шести мільйонів євреїв. Чорна трагедія Голокосту не оминула і Вінниччину, де станом на 1939 рік проживали за різними даними 141 тисяча євреїв. До 75-річниці найбільшого злочину проти людяності, кореспондент Vlasno.info поспілкувався з директором музею Голоколсту на Вінниччині Леонідом Трахтенбергом.

"Вбиваєте мій народ, вбиваєте і мене"

З початком наступу німецьких військ на СРСР менше, ніж за місяць, як 19 липні Вінниця вже була окупована. З 1929 року всі синагоги міста були закриті. Радянська влада не дозволяла євреям навіть збиратись на молитви. Розстріли почались чи не з першого дня окупації, коли нацисти підступно обманули еліту міського єврейства.

— Коли у Вінниці була лише військова адміністрація, її голова робить донесення до Берліну та хизується тим, як він обманув тутешніх євреїв. Він викликав одного з найповажніших євреїв міста - рабина Елі Кордонського, сказав, щоб зібрав найбільш поважних євреїв міста, ніби для організації життя общини. Рабіну на той час було 80 років. Він знав дев'ять мов. Ця людина, яка бачила у 1918 року порядних, культурних, інтелігентних німців і, він навіть не міг подумати, що цей покидьок зробить щось погане. Елі Кордонський збирає людей на території сучасної школи №17. Вони збирались тричі. І на третій раз зібрав 146 чоловік, їх садили на машини та відвозили на глиняний кар'єр цегельного заводу, де зараз знаходиться тролейбусне депо, там всіх їх розстріляли. Бідному рабину сказали "живи, ти свою роботу зробив" та відпустили, на що він відповів: "Вбиваєте мій народ, вбивайте і мене". Його з дружиною розстріли, але де вони поховані ніхто не знає, - розказав Леонід Трахтенберг.

Після цього почались різного роду контрибуції: з євреїв збирали різне майно, прикраси, гроші в обмін на життя. Люди чули про розстріли в різних місцях та намагались "задобрити" катів.

Але вже в серпні розстріляли ще 600 чоловік. Потім 12 вересня пішли об'яви про те, що збирають молодь - це були підлітки 13-15 років. Їх відвели в сторону села Шереметки (нині район села Пирогова - ред.) в цій місцевості їх і розстріляли. Їх було приблизно 1000-1200 хлопців та дівчат.

Наймасовіші розстріли були 19 вересня у двох місцях: на П'ятничанах - 10-12 тисяч та старому цегельному заводі, який був на Тяжилові, - три тисячі людей. Після цього розстріли продовжили чи не кожен день.

П'ятого грудня євреїв зібрали в парку, для нібито перепису. Вони стояли цілий день на морозі. В кінці дня почали роздавати різнокольорові картки з літерами "А", "В", "С" та "D". Але вони зрозуТі хто отримав "А", "В", змогли врятуватись, інших розстріляли в районі вулиці Толбухіна.

Останній розстріл відбувся 16 квітня 1942 року до дня народження Гітлера, тоді загинули від п'яти до 10 тисяч євреїв.

До війни у Вінниці проживали близько 35 тисяч євреїв, а на на день звільнення у березні після звільнення їх залишилось всього 78.

Полон та неймовірний порятунок

У перші дні війни внаслідок наступу вермахту, велика кількість радянських солдат потрапляли в полон. Якщо до українців, росіян інших національностей ставились ще більш менш, то євреїв розстрілювали на місці. У Вінниці знаходився сумнівно відомий "Шталаг-329". Там тримали військовополонених та проводили медичні експерименти над людьми.

— Заступник начальника табору "Шталаг-329", розстріляли 362 євреїв-військовополонених у районі Парпурівців. Багато вирішував соціум: якщо не було тих, хто видавав і якщо пощастить на "медичній комісії", то деякі рятувались. Були щасливці, яких навіть відпускали, - розказує Леонід Трахтенберг.

За словами Трахтенберга, були випадки, коли жінки приходили і впізнавали в полонених своїх чоловіків, тоді їх просто відпускали. Є навіть одна неймовірна історія порятунку.

— Є будинок за адресою Магістрацька, 41, де сім'я Савчуків врятувала Ісаака Тартаковського. Він, обманом сказав, що він не є євреєм. Його якраз відпустити, бо він знав одну адресу у Вінниці, бо колись там жили його родичі. Його відпустили, а він у Вінниці нікого, нічого не знає. Поневіряється, ночує по різних закинутих хатах. І знаходить цей будинок. А в тій сім'ї син був на фронт. Ісаак стукає до них і його пускають. Він потім признається, хто він і його перевозять на Старе місто. А після війни їх доля розійшлась. Ісаак Тартаковський став Народним художником України і вже 1952 році по справах приїхав до Вінниці де випадково зустрічається з Лідією Савчук, яка його переховувала. Вони одружуються і в них народжується син, який став Заслуженим художником України, - згадує Леонід Трахтенберг.

Наші вижили, бо жили у злиднях

Вінницька область була розділена на дві зони окупації: німецьку та румунську. В німецькій зоні відбувались розстріли, а в румунській: головною зброєю були голод та хвороби.

Наймасовіші розстріли були у Хмільнику, Гайсині, Липовеці та Барі.

— В Бару було відразу три гетто, ще одне в селі Ялтушків. Завдяки очільника міста, після війни вдалось ідентифікувати пять з семи тисяч розстріляних, - згадує Леонід Трахтенберг.

Південь області входив до складу Трансністрії(з румунської за Дністром) - Румунської зони окупації, куди звезли від 90 до 100 тисяч євреїв з Буковини, Бессарабії та Румунії.

— У Шаргороді на початок окупації жило 1800 євреїв, а в жовтні 1941 з Сучави привезли близько п'яти тисяч. У будинках стали жити по 15-20 чоловік. Важка зима, голод, холод, тиф. Серед них було 27 лікарів з яких 21 загинули рятуючи людей. І в цих умовах депортовані євреї помирали, бо були менш витривали. А в нас і до цього люди жили в бідності і більшість місцевих євреїв у румунський зоні окупації вижили, а 65 відсотків від депортованих померли, - з сумом розповів Леонід Трахтенберг.

В селі Печора (нині Тульчинський район - ред.) , євреїв зігнали на території санаторію та тримали в холоді та без харчів. За різними даними в лісі за селом поховано від чотирьох до 11 тисяч євреїв.

За переписом 1939 року в області проживала 141 тисяча євреїв, загиблими нараховують від 180 до 200 тисяч місцевих та депортованих євреїв.

Про антисемітизм

— На жаль, антисемітизм є всюди: від США до України. При всіх проблемах, що є в Україні - це в першу чергу маргінали. Країну, люди обирають Президента з єврейським корінням, не можна назвати антимістською. Україна не така, - пояснив Леонід Трахтенберг.

Зараз у планах у директора музею Голокосту перенесення експозиції в нове приміщення та відкриття ще однієї на проспекті Космонавтів, 20. Які відкриють через пару місяців.

Читайте також: Майже 200 тисяч євреїв було знищено на Вінниччині під час Голокосту

Фото: Власно, вікіпедія.