На початку вересня громадські обговорення "дали добро" на будівництво 16-ти квартирного житлового будинку з мансардним поверхом у Вінниці по вулиці Свердлова, 54.

Фото з сайту Вінницької міської ради

Старша по будинку Любов Феодосіївна розповідає, що мешканців агітували за позитивну відповідь на громадських слуханнях, обіцяли підключити будівлі до каналізації, дім облаштувати утеплювачем, шлагбаум поставити, побудувати дитячий майданчик та заасфальтувати прилеглі двори.

Однак, після початку робіт на земельній ділянці місцеві мешканці опублікували у соціальних мережах фото із підземним об'єктом невідомого походження. Знавці історії міста заговорили про старовинну цегляну кладку, що може бути частиною підземних ходів Православного жіночого Благовіщенського монастиря, який був заснований у першій половині XVII століття. Інші небайдужі вінничани відстоювали версію звичайного льоху.

Фото надане учасниками ГО "Спільнота "Історія Вінниці"

— Без вивчення докладного і повного будь-які припущення робити безглуздо, адже можна помилитися на декілька століть, — каже архітектор та активіст громадської організації "Спільнота "Історія Вінниці" Євгеній Совінський. — Це територія монастиря, хоча вона фактично ніде не задокументована на картах. Монастир теоретично знаходився між нинішніми вулицями Козицького, Свердлова, Володарського та Поліни Осипенко. Якщо це частина підземного ходу, то він відносився до комплексу оборонних споруд тогочасної Вінниці. Цьому, власне, і відповідає характер будування. Гіпотетично, наприкінці ХІХ — початку ХХ століття хід міг бути перебудований та пристосований до льоху, однак, це не є його першочерговим призначенням.

Місцеві, окрім того, розповідають, як кілька років тому у цих місцях зникав з-під ніг асфальт.

— У провалля тоді засипали три вантажівки щебеню — і на цьому все закінчилося, — каже місцева мешканка Анна. — А мої внуки знаходили тут підземні ходи та доходили ними до самого Південного Бугу та санаторію військово-повітряних сил (вулиця Свердлова, 185 — Авт.)

Ділянка землі — цінна історично. Про це нам розповів завідучий сектором охорони культурної спадщини управління культури і мистецтв Вінницької ОДА Михайло Потупчик.

— Ця ділянка входить до центрального історичного ареалу Вінниці, до зони регулювання будівництва навколо пам'яток, до зони охорони археологічного культурного шару, — каже Михайло Валентинович.

Власником землі є Олексій Мельников, він і виступає замовником будівельних робіт. Забудовник: фізична особа-підприємець Юрій Васильович Шевчук. Пан Олексій розповів, що земельну ділянку придбав через нотаріуса. Мова йде про вісім соток землі. Коли під час робіт на ділянці виявили цеглу, то повідомили фахівців Подільської філії "Рятівної археологічної служби" Інституту археології Національної Академії Наук України. Вже другий тиждень триває експертиза відібраної цегли.

— Результати експертизи і визначать, чи маємо ми право рити тут чи ні, — каже Олексій Мельников. — Крім того, з цим відділом було домовлено, що в разі проведення будь-яких земельних робіт мають бути присутні їхні співробітники. Територія ця не знаходиться ні під якою охороною, там немає жодної археологічноі цінності, є якась цегла, нібито, XVII століття. Але ж якби ми не розпочали ці будівельні роботи, то ніхто так би і не побачив того підвалу. Ми їх, між іншим, не сховали, а надали на експертизу.

Із дозвільними документами (декларація про початок підготовчих робіт), переконують власники землі, все в порядку.

Проте, таємниця вінницьких підземних ходів залишається не розгаданою, а коштів на археологічні розкопки задля ґрунтовного дослідження ніхто не виділяє.






Фото Людмили Кліщук