Він народився в Україні, одружився у Польщі, спочиває в Німеччині. Його боялася радянська влада, а рідних замордувала. Йому не давали спокою навіть по смерті, то присвоювали звання Героя України, то скасовували. А от під час Революції Гідності не раз майоріли полотнища із його крилатими висловами чи суворим обличчям, а на Донбасі територіальну цілісність країни відстоював добровольчий батальйон ОУН. Сьогодні, 107 років тому, у селі Старий Угринів на Івано-Франківщині в родині греко-католицького священика народився Степан Бандера.

Батько Степана Бандери – Андрій, фото: dc.lviv.ua

Vlasno.info принагідно згадує сторінки життя провідника націоналістів: постаті неоднозначної та суперечливої на міжнародній арені.

Політична діяльність розпочалася із політичних вбивств

Навчаючись у школі, був пластуном. У студентські роки розпочав політичну діяльність.

Фото: lib.rus.ec

Вже у 1933 році Організація Українських Націоналістів отримала нового провідника: 24-річного Бандеру. Саме під його керівництвом ОУН розпочала серію "каральних" акцій проти представників польської влади: члени організації здійснили три політичних вбивства. Керівництво двома замахами здійснював Бандера. Історики схиляються до думки, що такі криваві вчинки націоналісти здійснювали заради того, аби привернути до себе увагу світу та заявити про себе, мовляв, ми є і ми діємо.

Саме за політичну активість Бандеру і заарештували та ув'язнили напередодні здачі дипломного іспиту у Львові 1934-го.

Більше року перебував у в'язницях України та Польщі. На Варшавському процесі його судили за приналежність до ОУН та організацію вбивства міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Перацького. Вирок: смертна кара, яку замінили на довічне ув'язнення. Він відсидів у в'язницях Польщі до вересня 1939 року. З наступом німецьких військ сторожа тюрем евакуювалася, а в'язні вийшли на волю.
Вже у 1940 році Бандера перебрався в Італію, де і мешкав деякий час.

Контакти із ворогом, аби побороти ворога

Він боровся проти московського поневолення, але і "конфліктував" із поляками, відстоював національну ідентичність та боровся за державність всіма способами.

Йому закидають співпрацю із Адольфом Гітлером, однак деякі історики схиляються до думки, що Бандера лише прораховував ходи та можливі варіанти для побудови української Держави. Він бачив неминучість війни між окупантами Польщі, Гітлером і Сталіним, і вважав, що у цьому збройному конфлікті можна буде здобути омріяну Українську державність. Бандера листувався із Третім Рейхом.

– Якщо навіть німецькі війська при вмарші в Україну будуть спершу привітані, очевидно, як визволителі, то це наставлення може швидко змінитися, коли Німеччина прийде до України без відповідних обіцянок щодо свойого наміру відновити Українську Державу, – йдеться у Меморандумі ОУН до Гітлера.

Першим кроком мало би стати повалення радянської влади нібито у співпраці із нацистською Німеччиною, а потім і її "ліквідація" з території України. 30 червня 1941 року проголошено відновлення Української Держави у Львові, це стало спробою «поставити перед фактом» керівництво Третього Рейху та змусити визнати українську боротьбу. Проте Гітлер доручив своїй поліції негайно ліквідувати цю «змову українських самостійників». Німці заарештували Бандеру, аби схилити його до співпраці та відкликати Акт 30 червня. Через день його викликали на розмову та вимагали відмовитися від проголошеного Акту. Той відмовився і просидів кілька років у концтаборі. У 44-му році німці його звільнили та запропонували ОУН стати союзниками для боротьби проти Москви. Таку пропозицію Степан Бандера відхилив.

Донька Бандери до 13 років не здогадувалася, ким є її батько

Радянські спецслужби полювали не лише за провідником національного руху, а й за його дітьми: до 1948 року сім'я шість разів змінювала місця проживання. Змушені було осісти у найбагатшій та найрозвиненішій німецькій провінції Баварія, у місті Мюнхен: донька мала здобути освіту. Батьки, між іншим, намагалися приховати від Наталки важливість персони її батька: аби не наражати дівчинку на небезпеку.

Фото: istpravda.com.ua

— Маючи тринадцять років, я почала читати українські газети і читала багато про Степана Бандеру, — йдеться у спогадах Наталки. — З бігом часу, на підставі різних спостережень, постійної зміни прізвища, як і через факт, що навколо мого батька завжди було багато людей, в мене виникли певні здогади. Коли раз один знайомий проговорився, то я вже була певна, що Бандера — це мій батько.

Хрущов прибрав "нежелательный элемент"

Саме в Мюнхені Степан Бандера провів останні роки життя, проживаючи під паспортом на ім'я Штефан Попель.

Фото: kalush.info

Вбили Бандеру 15 жовтня 1959 року у під'їзді будинку в Мюнхені. О 13:05 його там знайшли ще живого, залитого кров'ю. Після медекспертизи стало відомо, що його вбила отрута: Богдан Сташинський вистрілив зі спеціального пістолета в обличчя Бандері розчином ціанистого калію. Через два роки німецькі судові органи проголосили, що вбили провідника з наказу Хрущова. Сташинського засудили на вісім років в'язниці.

Німецький Верховний Суд затвердив, що головним обвинуваченим у вбивстві Бандери є радянський уряд у Москві. В інтерв'ю «Комсомольській правді» (від шостого грудня 2005 року) колишній голова КДБ СРСР Володимир Крючков визнав, що «убийство Степана Бандеры было одним из последних устранений КГБ насильственными методами нежелательных элементов».

Поховали того, хто виборював незалежну Українську державу усе своє життя, не в Україні: на Мюнхенському цвинтарі Вальдфрідгоф.

Фото: dt.ua

Не залишили у спокої і родину Бандери: двох його братів вбили у концтаборі Аушвіц польські наглядачі, батька-священика розстріляла радянська влада, а двох сестер вислали до Сибіру та десятиліттями не дозволяли їм повернутися до України. Сестра Оксана, скажімо, перебувала у Сибірі 50 років, а ще одна сестра 10 років провела у радянських виправно-трудових таборах.

У світі є шість музеїв Степана Бандери, один із яких — у Лондоні.

Не-герой України?

У 2010 році «за незламність духу у відстоюванні національної ідеї, виявлені героїзм і самопожертву у боротьбі за незалежну Українську державу» Президент України Віктор Ющенко присвоїв звання Героя України з удостоюванням ордена Держави посмертно. Глава держави зазначив: "Цього очікували мільйони українців багато років".

Це викликало бурхливе обговорення серед українців та поза межами країни. "Регіонали" казали, що таке присвоєння вестиме до розколу країни, а воїни Другої світової війни називали це "ляпасом усім ветеранам". Поляки у Європарламенті також насторожилися: називали це провокацією та натякали Ющенку на те, аби він переглянув це рішення. Таке вони просили і у президента Януковича.

У 2010 році Донецький окружний адміністративний суд визнав незаконним та скасував Указ Президента Віктора Ющенка про присвоєння Бандері звання Героя України.

— Таке звання може присуджуватися тільки громадянам держави; набуття громадянства України є можливим з 1991 року; особи, що померли до цього року не можуть бути громадянами України; Бандера Степан Андрійович помер у 1959 році, тому він не є громадянином України, через що не може бути удостоєним званням Героя України, — аргументували донецькі судді.

Перебіг судової справи активно відстежували російські репортери.

У серпні 2014 року вандали зруйнували пам'ятний хрест на могилі Бандери у Мюнхені, земля була перекопана, а у червні 2015 року хтось повішав на могилі радянський прапор та написав дату волинської трагедії — спокою Бандері не дають навіть по смерті.

Фото зі сторінки Вадима Костюка у соцмережі Twitter

Тим часом в Україні вже говорять про перепоховання Степана Бандери. Ще у травні 2015 року нардеп Тарас Батенко заявив про необхідність таких дій та обіцяв скерувати відповідний депутатський запит до Президента України.

Директор Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович погоджується: люди, які боролися за незалежність держави та здійснили вклад у розвиток культури та науки по можливості мають перебувати на території України.

– І Симона Петлюру, і Євгена Коновальця, і Степана Бандеру варто перепоховати у спеціально створеному місці: Українському національному пантеоні, який має розташовуватися у центрі Києва, – вважає Володимир Михайлович. – Особливо це стосується тих випадків, коли могили знаходяться за кордоном та постійно перебувають під загрозою. Вже цього року, скажімо, трапилося два випадки наруги над могилою Бандери. Ці постаті — це історія, яка зможе і буде об'єднувати Україну.

Головне фото: kampot.org.ua