Акцент історик зробив на тому, хто похований та кого вшановують у центрі Вінниці — там, де зараз знаходиться Меморіал Слави.

Пам'ятник трьом солдатам — це різний історичний вимір, але вони поруч: будьонівець та червоноармієць, скажімо. Тут поховано 79 воїнів Червоної Армії. На стелі викарбувані імена більше, ніж семи тисяч вінничан, які загинули у Другій світовій війні. Тут також поховані й український соціаліст та революціонер Петро Запорожець, і більшовицький командир Борис Палій, і радянська підпільниця Лариса Ратушна.

Окрім того, тут знаходяться: Братська могила борців за радянську владу; Братська могила 73 радянських воїнів, загиблих при обороні, звільненні міста, а також у шпиталях міста у 1944-1945 рр. ; Могила Таранюка І.І., активного учасника підпільних більшовицьких організацій на Поділлі; Могила Балабанова Л.М., секретаря Подільського губернського комітету комсомолу України; Могила Піменова В.С., начальника політвідділу корпусу ; Могила Курія Ю.І., учасника Вінницького підпілля; Могила молодшого лейтенанта Луніна І.К. ; Могила Мельника П.П., керівника Вінницької підпільної молодіжної групи ; Могила гвардії підполковника І.О. Нікітіна, загиблого при звільненні міста; Могила гвардії підполковника Т.І. Тимченка, секретаря Вінницького обкому КП(б)У ; Могила Героя Радянського Союзу І.Л. Могильчака ; Могила Героя Радянського Союзу Л.С. Ратушної; Могила М.Ф. Кузьміна, одного із керівників Вінницької підпільної друкарні «Україна» .

— Ми не маємо піти туди з лопатами та викопувати Бориса Палія, скажімо. Але має проводитися відкрита просвітницька робота, аби трансформувати Меморіал Слави. Ніша 1917 року в колективній пам'яті городян, наприклад, взагалі відсутня. Над цим потрібно працювати, — наголошує Олександр Федоришен.

Сенсовості надає цьому місцю пам'ятний знак Героям Небесної Сотні, який встановили тут на День Соборності у 2015 році та мультимедійна дошка з обличчями та короткою біографією загиблих АТОвців Вінниччини.

— Вінничани згадали, що саме тут (біля Меморіалу Слави — прим.ред. ) потрібно згадувати своїх героїв. Ба більше, ініціативу проявила матір загиблого під час Революції Гідності Максима Шимка — Зоя Шимко. На цьому знаку — фенікс, який падає, однак від згодом постане з попелу. Це трагічний, але промовистий символ відродження.

Історик наголошує: немає живої чи неживої могили. Як приклад: на Центральному міському кладовищі похована дружина Козицького.

— Вона недоглянута та занедбана, на надгробку напис: "Пусть памятником тебе будет вечный Октябрь". Друзі, це і є одна з тих речей, яку варто зберегти для нащадків, адже, насправді, є могили, які мають цінність.

Провів аналогії історик і зі схожою місциною в Іспанії: Долиною Полеглих. Ті, що ненавиділи один одного — лежать поруч, під об'єднавчим написом: "Тут похована Іспанія". Чимсь схожим, вважає Олександр Федоришен, є (чи стане) і Меморіал Слави у Вінниці.

— Меморіал буде трансформовуватися через деякий час, я впевнений. Через кілька чи кількадесят років, але буде, — підсумував Олександр Федоришен.

У контексті міської історії та нещодавніх новин, згадали і про майбутню, але ще неіснуючу площу імені Костянтина Могилка, яка, гіпотетично, буде у мікрорайоні Вишенька, на проспекті Космонавтів, біля постаменту літака. Символічно: Костянтин був льотчиком та навчався у 23-ій школі (яка зовсім поруч), назва площі його іменем принесла б нові змісти у сенс міста, люди із квітами йшли би і до цього літака.

Фото Людмили Кліщук