До кінця 2014 року мав запрацювати оновлений готель Франція, що на вулиці Соборній, 34. Принаймні, про це на відкритті оновленого готелю говорив один із його співвласників Сергій Капуста. Vlasno.info обов'язково відслідкує, коли саме відкриється готель. А поки що трохи із його історії.

Цій триповерховій будівлі на центральній вулиці міста зараз було б 117 років. У далекому 1897 році його побудувала багата міщанка Євгенія Францівна Прунмайєр. Тут була її квартира та кімнати, які здавалися у найм. Схоже, справи пані Прунмайєр ішли не надто добре. Тому згодом вона здала будинок в оренду Теофілу Янковському, теж заможному міщанину. Він перетворив його на «гостинницу Французскую» із рестораном на першому поверсі. Хоча до переліку пам'яток архітектури Вінниці його чомусь занесли як готель «Франція».
Переказують, "гостинницу Французскую" часто відвідували елітні вінницькі повії.

– Проституція у Російській імперії не була забороненою, — розповідає краєзнавець Олександр Федоришен, — Повії контролювалися державою: проходили лікарські огляди, мали відповідні документи. У місті переказують, що "Франція" була борделем. Але це не так. Влада ніколи б не дозволила на центральній вулиці міста влаштувати "дім терпимості". Скоріш за все, готель славився тим, що клієнтів там могли ловити із "нічними метеликами". А переповідки переросли в легенди. Найбільш поширена із них — про одеського губернатора. Нібито він закохався у тутешню повію і приїздив до неї у власній гербовій кареті. Пізніше переказували, що у будівлі живе привид цієї повії. І часті пожежі, які траплялися із 2000-х років — це наслідок її обурення аварійним станом будинку.

За радянських часів будинок був готелем, онкологічним відділенням лікарні. А в кінці 60-х років ХХ століття на місці колишнього ресторану на першому поверсі з'явилося легендарне кафе «Вогник». Із ним у вінничан і асоціювалась ця будівля. Сюди любили бігати на обід студенти музичного училища, яке було неподалік.

– "Вогник" був центровим закладом міста, — розповідає вінничанка Людмила Янковська, — Тут часто призначали побачення. Ми збиралися із подругами. З училища бігали купувати булочки і чай. На 20 копійок можна було смачно перекусити. У "Вогник" ходили обідати з довколишніх установ. Завжди було багато людей.

Із приходом незалежності заклад занепав. Чи то через судову тяганину, яка йшла за будівлю, чи з інших причин, але у кафе зовсім не вкладали грошей. І з початку 2000-х років воно виглядало страшно. Облуплений фасад, який подекуди зяє пустими віконницями, поржавілі балкони. Ця будівля стояла першою у списку найбільш занедбаних пам'яток архітектури Вінниці.

У кафе — побиті кахлі на підлозі, обпала штукатурка на стелі. Старі "совкові" квадратні столики застелені лише клейонкою у клітинку. Побиті металеві стільці із дерев'яними сідушками. Але найгірше — запах. Здавалося, що засмажку до страв готували прямо тут, у фойє, а не на кухні.

Остаточно "Вогник", як і всю будівлю, доконала пожежа три роки тому взимку. Після чого власники і взялися за реставрацію. Розбомбили усі стіни і перегородки, знесли поверхи. Залишили тільки фасадну стіну. Зараз вона виглядає так само, як і колись. А от якої слави набуде готель у своєму другому житті, побачимо.