Наталя Бережна: «Головне зрозуміти – що нам всім треба. І почати рух в правильному напрямку»

Кібернетик, філософ, журналіст Наталя Бережна – сьогодні директор студії New Day. У своїй команді працівників студії цінує чесність, професійність та інтерес до справи. Наталя багато подорожує та спостерігає за особливостями життя іноземців в різних країнах.
Наталя Бережна поділилась з нами спостереженнями під час мандрів та розказала про своє бачення ситуації в Україні.

— Як і коли Ви зрозуміли чим хочете займатись по життю?

  — Протягом життя людина спроможна змінювати своє бачення щодо того, чим і в який спосіб займатись. Професія, яку ми здобуваємо в інституті відразу після школи – дуже рідко стає основною по життю. Коли я закінчила школу - я вступила на факультет кібернетики Київського Державного університету. Через певний час я вступила в аспірантуру філософського факультету, адже були певні питання в яких хотілось розібратись. Тема мого дисертаційного дослідження була «Співвідношення формального і змістовного в комп'ютерному моделюванні». Та далі доля зробила такий цікавий розворот в моєму житті... Я почала займатись радіомовленням, при чому не з власного бажання і не з власної волі, не тому що я це надумала, а тому що склались так обставини. Це була мрія мого чоловіка, який, на жаль, помер, в дев'яносто першому році. Звали його Олександр Лямін. Він був радіожурналістом іномовлення української редакції. Я почала реалізовувати те, що Олександр не встиг реалізувати. Сказати що мені було важко – це нічого не сказати. По-перше, це була для мене нова галузь, в якій я нічого не розуміла. Прийшлось в усьому розбиратись з самого початку, тому що це було перше комерційне радіо в Україні. І тепер я горда тим, що створювала РАДІО РОКС. Зараз уже не займаюсь радіо, але двадцять років від дзвоника до дзвоника я пропрацювала там.

  — Зараз Ви президент студії New day. Якими якостями має бути наділена людина, щоб працювати у Вашій команді?

  — По-перше, це має бути людина чесна, а по-друге – професійна. Люди, яких я залучаю до співпраці – це люди які мають інтерес до цього. Я вважаю, що по життю людиною рухає інтерес. Якщо Вам нецікаво – ви можете зробити певну роботу, але це буде від А до Я і все. Якщо це дійсно вас цікавить, якщо вас це захоплює, якщо ви щось досліджуєте – то так, це люди мого кола.

  — Ви багато подорожуєте. Де останнім часом були і що вас, можливо, вразило?

  — Ви знаєте, я дійсно багато подорожую, і якщо я раніше подорожувала, тому що мені було цікаво дивитись, що ця подорож мені дарує, то зараз я в цих подорожах вишукую такі цікаві якісь аспекти людського життя, які я вважаю потрібно показати нашому глядачу. Як, наприклад, щось люди зробили, і вони цим гордяться. В який спосіб у них це виходить і чому. Виходячи з таких питань – я шукаю різні відповіді. А останнім часом, якось так склалось, я більше подорожувала по Італії . І що мене вразило – це те в якийсь спосіб італійці щось роблять з картоплею. В принципі картопля – це не їх продукт. Вони її садять зовсім трошки на городі, але викопують її екскаватором, малим таким, як іграшка. Але вони не стоять, згинаючись і не копають. Це у нас, скільки я живу, як тільки травень, це з початку копати картоплю , тоді підгортати, тоді жуків збирати і так далі. Окремі такі візерунки життя складають таку цілу мозаїку. Ще на що я звернула увагу, наприклад в Португалії, якщо людям щось не подобається, якщо вони чимось незадоволені, вони добиваються до того, що їх чують і діалог між населенням і керівництвом завжди відомі. Потрібні якісь інструменти, які б уможливлювали цей діалог між населенням і владою.

  — У 2002 році Ви балотувались кандидатом в народні депутати України. Сьогодні Ви бачите себе в політиці?

  — В політику я вже не збираюсь. Я хотіла би в якійсь спосіб щось підказати, або помогти або показати нашим громадянам, якось вплинути на свідомість, щоб люди якось зрозуміли, що просто знову йти на вибори і вибирати те, що було вчора – нічого від цього не зміниться. Тобто ми так і будемо жити вчора, а не будемо жити сьогодні. І зміна свідомості на сьогодні – це просто необхідність. Двадцять років нічого не міняється. Одна влада приходить, наче вибираємо нову владу, але ж приходять ті самі люди. Була одна назва партії, стала інша назва партії, а обличчя ті самі. Треба починати з себе – думати що кожному треба, і не за рахунок сусіда, а за рахунок того що керівництво країни буде все ж таки відображати бажання свого народу, а не виключно свої власні.

  — Які основні проблеми, на Вашу думку, потрібно вирішити першочергово в Україні?

  — Щоб наше керівництво перестало змагатись хто з них перший. Стільки негараздів зараз в країні, а вони не знайдуть нічого кращого, як один одного тиснути, штовхати і заробляти виключно собі кошти. Це просто, вже, по-моєму, дістало увесь світ. Воно настільки очевидно і настільки негарно, що стає аж якось соромно. Ми з одного боку – вони з іншого, і ці паралелі не перетинаються. Ніхто нікого не чує. Якщо ви самі нічого не зробите - ніхто вам нічого доброго не зробить. Єдине – хтось може прийти і використати вас в черговий раз. Ніякого дива не станеться, якщо люди самі собі це чудо не зроблять.

  — Все починається в наших головах. Я вважаю , що Інтернет – це дуже хороша річ, але книжки треба читати, їх ніхто не відміняв. Свій мозок треба використовувати за призначенням – треба думати, треба аналізувати, треба робити власні висновки, а не користуватись тими висновками, які вам пропонують з кожного телеканалу. Подивіться, кожен телеканал, маючи власника засновника – він має певну спрямованість. Якщо ми ці спрямованості проаналізуємо, то ми побачимо більш-менш об'єктивну картину, що в країні відбувається, хто з ким і в який спосіб конфліктує - в цілому, ці великі компанії, великі клани ... Але для цього треба проаналізувати хоча б які програми ідуть, чого вони ідуть, що доноситься. І, можливо, тоді люди перестануть бігти з одного боку в інший. Цей хороший – це поганий і так далі. Треба вибудовувати таку структуру, щоб вона працювала. Все не так просто, але не все так і безнадійно. Головне зрозуміти – що нам всім треба. І почати рух в якомусь правильному напрямку.

  — Що ви хочете побажати нашим глядачам і взагалі всім українцям у Новому році?

  — Хочу всім нам побажати мирного неба, теплої оселі для кожного українця, і щоб з енергетикою було все гаразд, і не було цих відключень. Нехай всі негаразди лишаються нашим ворогам, вони такі активні, хай мають з чим боротися. І я хочу ще раз сказати, любі мої співвітчизники, все залежить від кожного з нас. І я бажаю щоб мрії кожного з нас здійснились в Новому році.